За всіх умов неформальні комунікації забезпечують певну надмірність у всіх елементах інформації для досягнення гнучкості цієї системи. І все- таки, ефективний менеджмент передбачає ситуацію, за якої основна частина завдань організації повинна вирішуватися в результаті використання офіційних зв’язків і відносин. Переважання неофіційних комунікацій у системі управління призводять до високого ступеня невизначеності та часто свідчить про її недосконалість.
2.4. Структура спілкування
|
Б |
ез суб’єктів, які беруть участь у процесі передачі, одержанні і засвоєнні інформації, немає комунікації. Для розуміння природи спілкування, його рівня і особливостей достатньо уявити собі комунікативний процес як взаємодію: ”Я — Я”, ”Я — Ми” і “Ми — Ми”. Курбатов В.І. виділяє такі підходи.
Підхід 1. Суб’єктами комунікативного процесу є окремі індивіди (або групи індивідів), які беруть участь у взаємоузгодженому процесі обміну інформацією. Схема комунікації матиме такий вигляд:
С і ^ С 2
Із цієї схеми не видно, хто є відправником, а хто є одержувачем тієї чи іншої інформації.
Підхід 2. Стрілка, позначена суцільною лінією, означатиме цілеспрямований процес передачі інформації, а пунктирна — відповідь на неї, зворотний зв’язок. Тоді структура комунікації може бути представлена так:
К * £ Р
Якщо комунікація виступає процесом передачі навичок, то природно, що домінуючими в ньому будуть доказовий, ілюстративний і аргументуючий аспекти. Тоді комунікатора зручніше трактувати як аргументатора, а реципієнта — як адресанта. Процес комунікації, пов’язаний з передачею інформації від аргументатора до адресанта, буде навчанням, лекцією, семінаром, оглядом, настановою.
У тому випадку, коли процес комунікації носить конфліктний характер і реалізується в конфронтації та протиборстві, комунікатор і реципієнт перетворюються в опонента і пропонента. Подібний процес обміну повідомленнями характеризується тим, що у відповідь на кожне повідомлення пропонента, на його тезу або аргумент опонент висуває свою контртезу або контраргумент. Така конфліктна комунікація виражається в спорі, полеміці, диспуті.
На відміну від вищенаведеної, можлива конфліктна модель комунікації, яка від протиріччя в мотивах веде до узгодження в результатах, відповідно використовуючи для цього безконфліктні засоби. Суб’єкти такого процесу — учасники переговорів. Вони є партнерами в пошуку взаємоуз- годженого виходу із конфліктної ситуації.
Встановлення належної комунікації пов’язане з розв’язанням багатьох питань. Це готовність партнерів встановити комунікацію, виявити та усунути перешкоди, вибрати способи комунікації, правильно поєднати усну, візуальну та письмову форми комунікації тощо. Людську комунікацію прийнято вивчати не тільки в її теоретичних аспектах, але й як мистецтво та практику. Саме так розглядається здатність до комунікації (вміння говорити, слухати, писати, читати і, зокрема, ораторське мистецтво, схильність до журналістики, викладацької роботи, рекламної справи, літератури, радіомовлення і телебачення тощо).
» следующая страница »
1 ... 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 ... 134