Комунікації в менеджменті

7.  Предметне поле обговорення в дискусії розвивається під дією про­цесу обміну думками по мірі з’ясування предмету розбіжності.

8.   Дискусія може бути визначена як форма науково-пізнавальної діяльності.

9.   На відміну від спору з його конфліктністю і протилежністю думок дискусія веде до компромісу, підведення тез під спільну основу, форму­лювання спільних позицій.

Полеміка виражає такий вид обговорення, який характеризується не­примиренністю основ.

Основні риси полеміки:

1.  Полеміка — боротьба, конфлікт думок, які зростають до протиріч.

2.   В полеміці боротьба думок обгрунтовується причинами.

3.  Полеміка — це сутнісний спір основ, які суперечать одна одній.

4.   Полеміка — це збереження позитивних моментів протилежної сто­рони, а не поверхневе голе спростування й відкидання.

5.  Безкомпромісність у полеміці обумовлена: рішучістю, протилежні­стю основ, їх антагоністичним характером.

6.   Полеміка регламентується узгодженнями типу «круглого столу», політичного діалогу в передвиборній компанії, «відкритої трибуни».

7.  Полеміка є найбільш адекватною формою обговорення питань, які мають соціально-політичне значення.

Диспути, дебати

Їх розглядають як рівнозначні поняття. Дані форми обговорення є формами наукового спору.

Характерні риси диспуту.

1. Диспут — це завжди публічний спір.

2.   Предметом диспуту як публічного спору служить наукова або су­спільно-значуща проблема.

3.   За організаційною структурою диспут характеризується різними формами обговорення: публічний захист тез, обговорення та захист со­ціальних проектів, захист дисертацій тощо.

4.  На відміну від дискусії диспут не тільки прояснює основу, але й зат­верджує позиції тих, хто сперечається.

Дебати призначені для обміну думками в публічній формі (на зборах, засіданнях, конференціях). Їх мета — це з’ясування відносин учасників об­говорення до загальних тез виступу.

Торги — це укладання юридичної угоди з будь-якою особою, яка запро­понувала найвигідніші умови. Юридично оформлені торги відомі ще за часів Римської імперії, де вони поділялися на три категорії:

•   торги на працю;

•   торги на працю з матеріалом;

•   торги на поставку матеріалів.

1.  Результат торгів — угода, специфічна домовленість. Торги іноді по­роджують пристрасті й стають манерою поведінки і навіть правилами гри.

2.  Будь-які торги — це специфічна форма вирішення та врегулювання конфлікту. Сам факт торгів означає, що сторони шукають компромісу, і пошук йде в напрямку знаходження найбільш вигідного рішення. Опти- мальність компромісу — виключна прерогатива торгів. Учасники торгів лояльно співпрацюють лише до певної пори, доки в них немає іншого ви­ходу. Якщо ж вони відчують можливість уникнути співробітництва, вони відразу ж перетворяться в конкурентів і намагатимуться вирвати один в одного максимально можливі поступки.

3.  Питання в тому, чого більше в торгах: боротьби чи поступок — теж не просте. Внутрішня природа торгів — «ти — мені, я — тобі», отож поступ­ки є необхідною рисою цієї форми співробітництва.

4.   Головне, щоб поступки були взаємними та обгрунтованими.

5.   Головним законом торгів можна назвати такий: міра поступки по­винна бути врівноважена мірою придбання.

Технологія ведення торгів

1.   Вступаючи в торги, необхідно скласти для себе перелік того, чим, і в якій черговості можна поступитися.

2.  Поряд з цим, повинен бути складений список того, що бажано прид­бати.

3.  Список поступок повинен бути доповнений можливими умовами й необхідними діями.

4.  На кожному етапі торгів потрібно чітко розуміти, що кожна поступ­ка повинна мати свою гарантію.

 

« Содержание


 ...  18  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я