5. Формування основних і резервних (додаткових) моделей дій для реалізації основних та додаткових цілей.
6. Остаточне, узагальнене визначення стратегії відповідно до всіх вище названих пунктів.
2. Функціональні стратегії. Стратегії цього сорту потрібні для розподілу ресурсів, які необхідні для досягнення основної мети, між всіма суб’єктами взаємодії. Такі стратегії можна називати стратегіями координації засобів.
Функціональні стратегії — внутрішній ресурс поліпшення ступеня ефективності й надійності власної позиції. Використовуючи їх, можна шляхом перерозподілу ресурсів на різних етапах посилити власну позицію.
3. Стратегія як тактика вибору тактик. Цю стратегію можна описати як вид раціональної діяльності, елементарними діями якої будуть прийняті пропозиції або відмова від раніше прийнятих. Той чи інший спосіб прийняття пропозицій можна умовно назвати «логікою» стратегії. «Логіка» стратегії визначається системою раніше прийнятих пропозицій. Тоді тактика — це певний вид правил, методів і розпоряджень, які приймаються для розширення класу існуючих описів.
Метод завжди повинен бути повним. Зустрічаються, в основному, два види неповних методів.
1. Наявність для деяких ситуацій багатьох принципів, де не вказується, якими з них і в якій послідовності потрібно користуватися.
2. Відсутність приписів для окремих вчинків. Для поповнення методів існують певні правила-приписи:
а) якщо в методі М вчинок А за умови Т не заборонений, то він дозволений («ліберальний» режим стратегії);
б) якщо в методі М вчинок А за умови Т недозволений, то він заборонений («деспотичний» режим стратегії).
В результаті одержуємо новий поповнений метод. Зокрема, перше правило використовується, коли ми шукаємо засоби для досягнення мети, а друге — коли намагаємося досягти мети вже відомими засобами, ризикуючи в протилежному випадку не досягти мети взагалі. Тактика вибору найоптимальніших тактик називається «стратегією». Стратегія, яка обирається для якоїсь мети, називається “неухильною стратегією”. Змінювати вибрану стратегію можна лише тоді, коли:
а) мета досягнута;
б) якщо можлива безвихідна ситуація, тобто ситуація, при якій мета не може бути досягнута способами й методами даної стратегії.
3.3. Стратегічний сценарій
|
П |
ід стратегічним сценарієм розуміють опис можливого ходу подій у комунікативному контакті. Він включає в себе такі параметри:
1. Цільові характеристики спілкування.
2. Ресурсні характеристики спілкування (визначення засобів, які забезпечують вказані цілі).
3. Технологічні характеристики комунікації — поетапне відтворення реалізації головної мети після досягнення другорядних.
4. Функціонально-рольова характеристика процесу спілкування.
Тут необхідно відповісти на такі запитання:
— хто бере участь у процесі обговорення?
— хто і кого представляє в діловому спілкуванні?
— які ролі виконують учасники ділового спілкування в реальних процесах?
— які ролі учасники ділового спілкування можуть виконувати в комунікативному контакті?
Сценарій — це форма прогнозування, передбачення, аналітичного підрахунку варіантів, врахування альтернатив, ймовірного ходу розвитку подій. Він може формулюватися як прогноз, аналітичний проект, гіпотеза, припущення.
Виділяють оптимістичні й песимістичні стратегічні сценарії. Назви їх говорять за себе. Але для того, щоб стратегічний сценарій був тверезим і практичним, потрібно сподіватися на краще, а розраховувати на гірше.
3.4. Шість принципів постановки цілей
Формулювання цілей є важливою стратегічною характеристикою ділового спілкування. Від того, як знайти і поставити мету, виділити головні та другорядні цілі, підібрати засоби їх реалізації, залежить результат комунікативного контакту.
» следующая страница »
1 ... 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 ... 134