Комунікації в менеджменті

Можливі дві вихідні позиції. Перша — це та, в якій ви знаходитесь, і з якої, враховуючи свої можливості, можна спробувати зазирнути в май­бутнє, зробити прогноз-побажання. Виходячи із наявної бази, ми задає­мося запитанням: “Який результат при наявних засобах можна одержати за якийсь час?”

У загальному вигляді, в процесі комунікації Курбатов В.І. орієнтує на шість простих кроків при постановці цілей.

КРОК 1. Почніть розмову з партнером і назвіть причину (привід) об­говорення.

КРОК 2. Сформулюйте мету, поясніть вихідне положення та обгрун­туйте необхідність змін.

КРОК 3. Переконайтесь, що мета зрозуміла, і дайте можливість задати запитання. Запитайте про можливі заперечення. Поясніть позицію.

КРОК 4. Найдіть погодження за способами реалізації цілей, строка­ми, умовами.

КРОК 5. Зафіксуйте результати обговорення, домовтеся про умови погодження.

КРОК 6. Зафіксуйте основу співробітництва, покажіть, що ви довіряє­те партнеру .

В цій загальній канві комунікативного процесу потрібні деякі уточнен­ня. Вони пов’язані з принципами реалізації цілей.

Принцип 1. До успішного результату ведуть тільки ясні цілі.

Характеристика ясності цілі передбачає наступні компоненти.

По-перше, осмислення цілей, ясне розуміння відповідей на такі запи­тання як: “якої ситуації потрібно досягти?”, “чому дана ситуація є пріори­тетною?”, “що необхідно зробити для її реалізації?”, “що буде, якщо дана ситуація не буде досягнута?”.

По-друге, ясність мети — це чітке її формулювання, розуміння партне­рами по команді й можливими опонентами та пропонентами. В цій харак­теристиці категоричність і однозначність висловів, намагання уникнути узагальнюючих висловів і розмовних штампів, натяків і двозначностей — прості способи прояснення цілей.

Принцип 2. Цілі повинні концентруватися на найголовнішому.

Для розуміння цього в теорії та практиці комунікативного менеджмен­ту вводиться пояснення за допомогою “цибулини цілей”. “Цибулина цілей” складається з багатьох шарів; зняття, розкриття кожного зовніш­нього шару відкриває шар внутрішній, більш важливіший і цінніший. Ос­новною метою є досягнення центрального внутрішнього шару (рис. 2).

Згідно з цією схемою, рух іде від шару 4 до шару 1. “Знімаючи” шар за шаром в цій “цибулині цілей”, необхідно:

— концентрувати увагу на головному;

— розуміти, що мета має свої обов’язкові умови та засоби реалізації.

Рис. 2. “Цибулина цілей”

Принцип 3. Необхідність обговорення цілей.

Для досягнення поставленої мети вимагається, щоб партнери не сприймали її як прихований тактичний хід. Раптові ходи та декларування тієї чи іншої мети навіть при раціональному способі її обгрунтування по­роджує відчуття недовіри. По своїй суті прийняття мети — це введення орієн­тирів для співробітництва й кооперації. А інші обставини обов’язково виз­начають обговорення цілі. Такий підхід допомагає позбавитися від непра­вильно обраних орієнтирів, усуває «вузькі місця», створює сприятливі умови для узгодження дій за їх реалізацією.

Принцип 4. Необхідність конкретизації цілі в заходах.

Стратегія постановки мети і тактика її реалізації повинні бути взаємо­пов’язані. Такою ув’язкою служить продумана технологія втілення мети. Елементами цієї технології мають бути конкретні заходи, які поетапно ре­алізують кожен аспект вибраної мети. Дана технологія передбачає коор­динацію та субординацію засобів досягнення кожного етапу. Вся ця схема розкладається в часі, і тоді технологічний ланцюжок стає моделлю діяль­ності по досягненню мети.

Принцип 5. Цілепокладання повинно мати в собі постійне покращення стану.

Цей принцип пов’язаний з попереднім. Але в його основі лежить те, що кожен наступний етап у реалізації цілей, в просуванні вглиб «цибули­ни цілей», повинен знаменувати покращення стану: більшу ефективність, розширення поля співробітництва, більш тісні угоди тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 20 21 22 23 24 2526 27 28 29 30  ... 134