Комунікації в менеджменті

6.   Регламент і протокол «круглого столу» — «без регламенту нема обго­ворення», а протокол — це манера обговорення, яка визначає, що можна і чого ні»; «мозкова атака» — «якщо є що сказати, то ніхто не перебиває» і «слухає той, хто розуміє і хоче слухати», а «записує той, кому потрібно»; командної ділової гри — «без протоколу нема обговорення, оскільки про­токол є технологією обговорення».

Спір, полеміка, дискусія

Досить часто ці способи обгрунтування думок розглядаються як сино­німи. Але існує принципова різниця між ними. Початковою формою об­грунтування потрібно розглядати заяву. Це висловлювання або декілька висловлювань одного із учасників комунікації при обговоренні якогось питання. Система заяв, об’єднаних однією темою, яка характеризується єдиною структурно-компонентною природою, є повідомленням. По­відомлення — аналог доповіді, виступу або промови.

Спір як вираз ділового спілкування широко застосовується при обго­воренні спірного положення. У вивченні спору існує багато думок про його характеристику й природу.

Часто спір кваліфікують як процедуру, в якій один доводить, що певна думка правильна, а другий — що вона помилкова. В спорі йде такий обмін думками, в якому опонент бореться за власну тезу і спростовує тезу пропо- нента.

На думку дослідників, родовим поняттям спору може бути поняття обміну думками. В спорі обмін думками найчастіше носить конфліктний характер. Основні концептуальні та композиційні характеристики спору як різновиду ділового спілкування такі:

•    суб’єктивна структура спору характеризується наявністю принаймні двох суб’єктів, одного із яких називають пропонентом, а другого — опо­нентом;

•    суб’єкти спору рівнозначні в своїй ролі в процесі обміну думками за ступенем активності, видами та формами прямого та зворотного зв’язку один з одним;

•    предметом спору є суперечливе положення, про яке кожна сторона має власну думку, яка називається позицією або тезою;

•    для будь-якого спору достатньо поверхневого обговорення супереч­ливого положення;

•    позиції сторін суперечать одна одній і найчастіше мають відкрито негативний характер;

•   процедура обміну думками виявляється в боротьбі думок;

•    боротьба думок у спорі досягає вищої форми — конфлікту або війни думок, особливістю чого служить доведення кожною стороною істинності своєї тези та помилковості тези опонента;

•   предметне поле обговорення спірного питання ніколи не буває чітко визначеним. У спорі боротьба ведеться не основою, а думками;

•    спір як вид ділового спілкування не регламентується ні в процедур­ному, ні в просторовому, ні в часовому відношеннях.

Дискусію як вид ділового спілкування нерідко ототожнюють з полемі­кою та спором. Однак, на відміну від спору, дискусія не веде до конфрон­тації, не роз’єднує, а з’єднує.

Дискусія пов’язана з організованістю, упорядкованістю, колективною діяльністю з’ясування істини. Засобами дискусії виступають не думки, а обгрунтовані позиції.

Основні риси дискусії як виду комунікації:

1.  Суб’єктна структура дискусії така ж, як і в спорі, але її суб’єкти пред­ставлені партнерами, співавторами в колективному обговоренні спірного положення.

2.  Позиції сторін можуть бути не тільки взаємовиключними, але й взає­модоповнюючими одна одну.

3.   Метою обговорення виступає не спростування тези опонента, а встановлення міри істинності та помилковості кожної тези.

4.  Дискусія характеризується як форма обговорення предмету на рівні сутності.

5.  Обговорення спірного положення пов’язане із всебічним аналізом, колективною діяльністю, формуванням спільної думки.

6.  В процедурному відношенні дискусія організована та регламентована.

 

« Содержание


 ...  17  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я