Комунікації в менеджменті

При лінійній схемі кожна позиція (окрім крайніх), пов’язана із двома сусідніми, та інформація, що передається з одного кінця на інший, стає відомою всім. Тут немає підлеглості, але будь-який розрив зв’язку не ком­пенсується, і така організація стає малокерованою, оскільки контакт між окремими частинами системи втрачається. Але простота побудови, по­рівняно короткі канали зв’язку створюють передумови для оперативного прийняття рішень.

Кільцева схема є замкненою структурою із однаковими зв’язками. При цій схемі підвищується швидкість передачі інформації та стійкість струк­тури, оскільки будь-які дві позиції використовують два напрямки інфор­маційного обміну.

/

/

І

\

\

Сотова схема є більш складною структурою із розвинутими багатьма шляхами проходження інформації.

Багатозв’язна схема реалізує принцип: всі пов’язані між собою. Тут зв’язки рівноцінні і жоден з них не має переваг перед іншим. Висока швидкість проходження інформації досягається прямими зв’язками, коли немає потреби використовувати обхідні шляхи. Близькими до багато- зв’язної схеми є схема типу «колесо» й зіркова схема. Перша передбачає встановлення зв’язку із двома сусідами і центром.

При зірковій схемі кожна позиція підтримує зв’язок лише із центром, який виконує командні функції.

Найбільш поширеною в менеджменті є ієрархічна схема, яка уособ­лює командні функції одних позицій по відношенню до інших. Позиції, розташовані у нижній частині схеми, є суто підлеглими. Позиції, розта­шовані над ними, є одночасно підлеглими й командними. І, нарешті, по­зиції, розташовані у верхній частині схеми, виконують лише командні функції. Ієрархічна схема передбачає більш високу централізацію у по­рівнянні з кільцевою. Але найбільш високий рівень централізації команд­них функцій має місце при зірковій схемі, де поведінка кожного елемента повною мірою залежить від центральної позиції.

Крім офіційних (формальних) комунікацій, у менеджменті важливу роль відіграють неформальні (неофіційні) комунікації. У підприємницькій діяльності неформальні комунікації неминучі і мають різний характер. На практиці офіційні структури та офіційні комунікації — це лише та частина айсберга, яку видно над водою. Чимало питань розглядаються та вирішу­ються неформально групами, що не наділені офіційними повноваження­ми і які створені на базі дружніх стосунків, старих шкільних зв’язків, на­лежності до однієї партії, національного походження, релігії та інших за­гальних інтересів. Зарубіжна преса іноді пише про «кухонні кабінети» багатьох президентів США, вплив яких поширюється далі впливу офіцій­но створених кабінетів й «виконавчих комітетів».

Керівники всіх рівнів часто підтримують ділові зв’язки з однією або кількома неофіційними групами всередині або за межами організації, іноді ділять свою владу з неофіційним «кухонним кабінетом”.

Природним джерелом неофіційних відносин є поліархія, що характе­ризує взаємовідносини між різними партіями або групами, а також різні чутки: про скорочення штатів, переміщення кадрів, випровадження на пенсію, чвари між керівником та заступниками тощо.

Для розвитку неформальних комунікацій можуть з успіхом викорис­товуватися неофіційні правила та ритуали, скриньки для пропозицій, які сприяють їх вільному новаторському потоку. У цьому руслі можуть діяти спеціальні комісії для розгляду скарг, «дні відкритих дверей», різні збори й наради.

При дослідженні комунікацій залежно від рольової участі окремих осіб часто виділяють «сторожів», «зв’язкових» (їх ще називають «містками»), «лідерів думки» (це скоріше неформальні, ніж формальні лідери), «космо­політів» (індивіди, що частіше за інших взаємодіють із зовнішнім середо­вищем).

 

« Содержание


 ...  21  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я