через придбання акцій компанії, в тому числі пільгове придбання, через опціони з відстроченими термінами реалізації акцій на фондовому ринку тощо.
Наведені вище (див. табл. 2.6) характеристики ресурсів, які можуть застосовуватися підприємствами для виготовлення продукції, суттєво впливають на вибір форми контракту. Чим вищим є рівень специфічності ресурсів, тим більше сторона, яка ним володіє, схильна вдаватися до вимагання при зміні обставин реалізації контракту. В той же час використання високоспецифічних ресурсів не може бути чітко описано умовами контракту, тому будь-яка зміна ситуаційних чинників порушує баланс інтересів сторін-учасників і створює передумови для опортуністичної поведінки. І тут зростає ймовірність використання владних чи інших силових важелів як засобів примушування виконання умов контракту.
На вибір форми контракту не менш суттєво впливають і чинники зовнішнього середовища, які також можуть підвищувати ризик порушення умов контракту у разі їх недостатньої правової захищеності. Загалом, аналіз множини чинників, що впливають на вибір форми контракту щодо залучення ресурсів, показав, що усі вони лежать у площині формальних чи неформальних інституцій, які формують правила економічної поведінки суб’єктів бізнесу. Аналіз інсти- туційного середовища, що склалось в Україні, дав змогу охарактеризувати вплив найважливіших інституційних чинників з погляду спонукання власників ресурсу до укладання угод певного типу (табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Основні інституційні чинники, що впливають на вибір форми контрактів щодо залучення ресурсів в Україні
Чинник |
Характеристика впливу |
Тип контракту, якому надається перевага при залученні ресурсу |
Нестабільність чинного законодавства |
Необхідність коригування умов контракту при зміні митних тарифів, ставок акцизів та інших податків, розміру квот тощо |
Неокласичний |
Недосконалість правових норм, що регламентують правові відносини учасників угод |
Необхідність скрупульозного виписування усіх умов контракту з метою убезпечення від неправильного трактування |
Класичний |
Ступінь схильності сторін до ризику |
Сторони нейтральні до ризику |
Класичний |
Одна із сторін схильна до ризику |
Імпліцитний |
|
Обидві сторони схильні до ризику |
Неокласичний |
|
Правова безпорадність працівників |
Нездатність більшості працівників відстоювати свої права у сфері умов та оплати праці |
Імпліцитний |
Непрозорість та недостатність інформації про потенційних партнерів |
Неспроможність вірно оцінити ризики при укладанні угод |
Класичний |
Співвідношення ціни доступу до закону і ціни позалегальності |
Спроможність учасників угоди відстояти свої права у судових інстанціях |
Класичний |
Недовіра учасників угоди до державних правоохоронних органів, покладання на інститути поручительства |
Імпліцитний, неокласичний |
Наведені характеристики можна трактувати наступним чином: чим більшою є владна позиція власника бізнесу, тим більше схильний він до укладання імпліцитних контрактів, які можна буде при зміні умов трактувати на свою користь; чим більше ресурс має характеристики загального, тим складніше його власнику опиратися владному тиску принципала - центрального економічного агента, тим меншою є ціна даного ресурсу, тим привабливішим є його придбання у ході ринкової взаємодії. Це має братися до уваги при обґрунтуванні стратегії організаційно-структурного розвитку підприємства з метою визначення тих ресурсів, виробництво яких доцільно здійснювати в межах підприємства.
» следующая страница »
1 ... 136 137 138 139 140 141142 143 144 145 146 ... 241