Як зазначалося вище, для виготовлення продукції ресурси можуть бути придбані в ході ринкових трансакцій або ж через продукування їх у межах інтеграційного утворення. У разі виготовлення ресурсу власними силами поточні витрати підприємства, пов'язані з його виробництвом ресурсу (Веигот), відображаються у собівартості реалізованого ресурсу (Среаліз):
п
^ Веигот.і = Среаліз.і ,
(2.5)
і=1
де п - кількість і-х ресурсів для виготовлення продукції (робіт, послуг).
Ця собівартість згідно чинного законодавства, складається з виробничої собівартості (Сеироби.), нерозподілених постійних загальновиробничих витрат (НПЗВ) та наднормативних виробничих витрат (НВВ):
Спеапіз = С бі + НПЗВ + НВВ (2.6)
реаліз.і вироби.і і і V >
Враховуючи, що внутрішні трансакційні витрати є витратами на управління додатково створеним підрозділом, вони відображатимуться у складі загально- виробничих витрат. Оскільки вони не є прямими витратами, пов’язаними безпосередньо з виготовленням продукції, і їх не можна віднести до складу виробничої собівартості, ці витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції. Отже сукупні витрати на виготовлення ресурсу за умов структурної розбудови (інтеграції) (Веигот.стр. розб) матимуть вигляд:
В = С б= С б + НПЗВ: + НВВ, + ТВеі (2.7)
еигот.стр.розб.і реаліз.стр. розб.і еироби.і і і еі \ /
де Среаліз.стр.роз. і - собівартість ресурсу за умови структурної розбудови;
І
ТВеі - сума внутрішніх трансакційних витрат, пов’язаних зі створенням додаткового підрозділу, що продукуватиме даний ресурс.
Слід підкреслити, що для вирішення оптимізаційного завдання важливо максимально спростити проблему ідентифікації трансакційних витрат, використовуючи можливості чинного в Україні законодавства з бухгалтерського обліку. Для цього насамперед необхідно уточнити зміст проблеми, яка виникає при аналізі інформації про внутрішні трансакційні витрати.
Як зазначалося вище, внутрішні трансакційні витрати - це витрати на управління додатково створеним підрозділом, здатним задовольняти потреби у ресурсах, аналогічним залученим через ринкову взаємодію. Отже, правомірно відображати їх у складі загальновиробничих витрат. Однак важливо зрозуміти, у якій частині загальновиробничих витрат їх відображати.
Згідно П(С)БО 16 “Витрати” загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні; у складі постійних виділяють розподілені та нерозподілені за- гальновиробничі витрати. Виходячи з того, що внутрішні трансакційні витрати не можна віднести до складу виробничої собівартості, оскільки вони не є прямими витратами, пов’язаними безпосередньо з виготовленням продукції, вони мають включатися до складу собівартості реалізованої продукції (у частині нерозподілених постійних загальновиробничих витрат).
З огляду на те, що вирішення оптимізаційного завдання не передбачає прямої оцінки величини трансакційних витрат, а лише порівняння вартості ресурсів, необхідної для виготовлення продукції, за умови їх альтернативного залучення: при створенні (приєднанні) нового підрозділу чи придбанні на ринку, зосередимо увагу на цьому.
Витрати на придбання ресурсу на ринку є більшими витрат на виготовлення аналогічного ресурсу власними силами не тільки на величину непрямих податків і торгових надбавок, які збільшують закупівельну ціну ресурсу, а й на величину зовнішніх трансакційних витрат, пов’ язаних з пошуком постачальника, який би продав потрібний ресурс належної якості за найбільш прийнятною ціною. При цьому правомірно припустити, що витрати постачальника на виготовлення ресурсу будуть середньогалузевими, що і обумовлює його прийнятну ціну. За цих умов вартість придбаного ресурсу (Впри()б) складатиметься із його закупівельної ціни, яка включає собівартість ресурсу у постачальника (Среалізпост.), торговельні надбавки, прибуток і непрямі податки (ТНПНП), інші витрати згідно з П(С)БО 9 “Запаси” (/В), та зовнішніх трансакційних витрат:
» следующая страница »
1 ... 138 139 140 141 142 143144 145 146 147 148 ... 241