Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Отже, необхідно проаналізувати, яким чином певний ресурс впливає на здатність підприємства задовольняти вимоги споживачів за параметрами “Ціна- якість”. Для цього необхідно зрозуміти, які ресурси необхідні для здійснення бізнесу, які з них створюють реальну цінність для споживачів підприємства і чи сприяють вони (чи окремі з них) отриманню стратегічного контролю над цими споживачами, забезпечуючи при цьому очікуваний масштаб діяльності компанії.

Наприклад, для підприємства харчової промисловості основні очікування клієнтів зосереджені на забезпеченні стабільності якості, доступності (присутності товару у місцях продажу) і ціні даного товару (відповідності ціни і позиціонування товару на ринку (сегменті ринку). При цьому структурно підприємство склада­ється із таких елементів: виробництво сировини, закупка, розробка продукту, вироб­ництво основного продукту, маркетинг і просування, логістика товару, дистрибу­ція, будівництво і технічне обслуговування основного виробництва, соціальні активи.

Спробуємо співвіднести елементи існуючого бізнесу і очікування клієнтів. Для забезпечення якості із перерахованих елементів найважливішими будуть розробка продукту, виробництво і якість сировини. Для забезпечення доступності необхідна якісна робота маркетингу, логістики і дистрибуції, а для ціни - вартість сировини і вартість виробництва кінцевого продукту. Вартість сировини значною мірою залежить від здатності виробників сільськогосподарської продукції забез­печити належні умови її вирощування, від кліматичних чинників, від цін на па­ливно-мастильні матеріали. За винятком першого, решта чинників діють однаково на всіх виробників. Тому цей ресурс відноситься до загальних.

Вартість виробництва кінцевого продукту залежить від рівня досконалості технології перероблення сировини. Чим глибшим є рівень переробки, чим мен­шими втрати сировини, чим меншими енерговитрати, тим дешевшим є кінцевий продукт. Чим більше можливостей технології модифікувати продукт, тим менши­ми будуть витрати на переналагоджування виробництва тощо Отже, технологію можна віднести до специфічних ресурсів.

Таким чином, для підприємства харчової промисловості матриця визна­чення цінності ресурсів матиме вигляд, зображений на рис. 2.13. Ключовими еле­ментами у ній будуть ті, що знаходяться ближче до правого верхнього кута матриці - маркетинг і просування та дистрибуція (стрілкою показано зростання рівня цінності ресурсів для підприємства).

Після визначення ключових структурних елементів підприємства необхідно вирішити, чи є решта (техобслуговування, виробництво сировини) профільними,

Низький                                                                   Високий

Рівень специфічності ресурсів

Рис. 2.13. Матриця визначення цінності ресурсів для підприємства харчової промисловості

чи від них слід відмовитися. Для цього необхідно дослідити ринок, щоб виявити, чи існує на ньому альтернативна пропозиція ресурсів, подібна за якістю і ціною тим, що існують на підприємстві. Якщо відповідь ствердна, можна вивести даний структурний елемент в аутсорсинг.

У разі сумнівів щодо ціни чи стабільності якості надання певних послуг, що розглядаються як “спірні” щодо здійснення в межах майбутнього бізнесу, не­обхідно задуматися над тим, чи можна власними ресурсами забезпечити зростаючі потреби компанії у цих послугах. Може статись, що профільний на даному етапі розвитку компанії і ринку напрямок через три - п’ять років стане абсолютно не­потрібним, оскільки перестане створювати додаткову вартість для клієнта, від­волікаючи ресурси, необхідні для розвитку, якщо на ринку з’являються фірми, які спеціалізуються на цих видах діяльності.

Отже, згідно пропонованого нами підходу організаційно-структурний (ін­теграційний) розвиток підприємства має здійснюватися з урахування вартості певних ресурсів для організації. Причому до уваги приймаються не лише суто матеріально-технічні чи трудові ресурси, а й ті структурні елементи, які вико­нують важливі для ефективної роботи підприємства функції (збутова мережа, відділ маркетингу, НДДКР тощо) у порядку зменшення їх значущості, тобто від правого верхнього до нижнього лівого кута матриці (див. рис. 2.13) до тих пір, поки виконується сформульована нами раніше умова - сукупні витрати на виго­товлення фірмою ресурсу повинні бути менші за сукупні витрати на придбання аналогічного ресурсу у ході ринкових трансакцій (формула 2.4).

 

« Содержание


 ...  142  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я