В сучасній господарській практиці облік загальних витрат підприємства ведеться згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, що прийняті на основі міжнародних стандартів, затверджених Планів рахунків бухгалтерського обліку для господарюючих суб’єктів, розроблених і затверджених форм фінансової звітності відповідно до міжнародної практики тощо, які спрямовані на уніфікацію інформації про фінансовий стан суб’єктів господарювання [56].
Фінансовий бухгалтерський облік суворо регламентується нормативно відповідними правовими актами і передбачає обов’ язкове ведення встановлених законодавством форм звітності. Він є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а його дані слугують основою для складання фінансової, податкової, статистичної та інших видів звітності. В розрізі даного обліку визначення витрат зводиться до простого порівняння одержаних доходів від реалізації продукції (надання послуг, виконання робіт) з витратами, понесеними в результаті здійснення підприємством своєї діяльності. Таке порівняння відбувається і в межах класифікації видів діяльності - звичайної (операційної, фінансової, інвестиційної) та надзвичайної. Дані про витрати підприємства не є комерційною таємницею, а слугують лише для простого визначення отриманого результату діяльності, без врахування причин, що обумовили даний результат та наслідків їх впливу на подальше функціонування господарюючого суб’єкта.
Отже, нашим завданням є оцінка можливості використання системи бухгалтерського обліку для формування масиву даних, необхідних для обґрунтування оптимальних рішень в управлінні організаційно-структурним розвитком підприємства. Важливо у стандартних бухгалтерських рахунках виділити статті, які можуть містити трансакційні витрати, і у стандартний програмний продукт “1 С: Бухгалтерія” внести зміни, які даватимуть змогу накопичувати ці витрати з їх поділом на внутрішні і зовнішні.
Слід зазначити, що трансакційні витрати, як витрати ринкової взаємодії господарюючих суб’єктів, більшою мірою характеризують рівень підготовки виробництва продукції (робіт, послуг), ніж сам процес виробництва. Тому видається доцільним говорити, що трансакційні витрати є непрямими витратами, які покриваються за рахунок валового прибутку підприємства.
Врахування таких витрат ведеться у складі витрат діяльності, для обліку яких призначено 9 клас рахунків “Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій” (далі -
Плану рахунків) [56]. Проте саме визначення трансакційних витрат в бухгалтерському обліку відсутнє, не кажучи вже про конкретний їх перелік.
Отже, оскільки визначеного рахунку для обліку трансакційних витрат не виділено, згідно Інструкції із застосування “Плану рахунків...” облік трансак- ційних витрат, що виникають в процесі операційної діяльності, може вестися в розрізі таких видів витрат: загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат. Для обліку даних витрат відповідно призначені рахунки 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші операційні витрати”, між якими і відбувається розподіл трансакційних витрат.
Це значно ускладнює, а практично взагалі унеможливлює збір даних для конкретного чіткого аналізу впливу трансакційних витрат на розмір прибутку господарської одиниці. Так, наприклад, в складі адміністративних витрат обліковуються витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів). Але лише певна частина службових відряджень, юридичних витрат, поштово-телеграфних платежів тощо пов’язана з укладанням і реалізацією договорів між партнерами. Так, до витрат на збут згідно Плану рахунків належать, зокрема, витрати на пакування і транспортування продукції, товарів за умовами договору; витрати на маркетинг та рекламу; витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговельним агентам, працівникам відділу збуту; амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг. Проте не кожну збутову операцію, не кожний місяць чи інший звітний період можна вважати такою, що характеризуватиме зростання трансак- ційних витрат.
» следующая страница »
1 ... 141 142 143 144 145 146147 148 149 150 151 ... 241