Комунікації в менеджменті

Існуючі міжособистісні бар’єри ефективної комунікації пов’язані: 1) із сприйняттям; 2) семантичними бар’єрами; 3) невербальними перепона­ми; 4) неякісним зворотним зв’язком; 5) невмінням слухати.

Перешкоди, обумовлені сприйняттям, полягають у тому, що люди ре­агують не на те, що відбувається насправді, а на те, що ними сприймаєть­ся. Однією із перешкод правильного сприйняття є конфлікт між сферами компетенції, різними судженнями відправника й одержувача інформації. Повідомлення по-різному інтерпретується залежно від роду занять, спеці­альності, у випадку недовіри, антагонізму.

Чималі труднощі в налагодженні ефективної комунікації виникають внаслідок семантичних бар’єрів, різне розуміння і тлумачення слів, тестів, інтонацій.

Виявляється, що передати інформацію за допомогою слів непросто, оскільки одні й ті самі слова мають багато значень. Так, відоме слово «за­мок» має щонайменше три значення: замок-фортеця, дверний замок і за­мок — якийсь предмет став мокрим.

Значення символу виявляється завдяки досвіду; воно варіює залежно від контексту, ситуації, при якій використано символ.

Семантичні труднощі виникають через різне тлумачення таких ши­роковживаних слів, як «оптимальність», «ефективність», «продуктивність» тощо.

Часто причиною комунікаційних бар’єрів є недооцінка важливості комунікацій і неправильні психологічні установки окремих працівників.

Недоліки психологічної установки проявляються у стереотипі мислен­ня — надмірно спрощеному погляді окремих категорій людей або спеціаль­них груп при розгляді явищ чи процесів, упереджених міркуваннях, не­правильному ставленні до чогось, слабкій увазі та втраті інтересу.

Обмін інформацією відбувається навіть тоді, коли погана структура повідомлень (неправильний вибір слів, помилки в організації повідомлен­ня, неправильна оцінка спроможного одержувача зрозуміти повідомлен­ня та ін.), а також слабка увага до невербальних комунікацій.

Вже згадувалося, що в невербальній комунікації використовують, крім слів, будь-які символи: обмін поглядами, вираз обличчя, наприклад, усм­ішка, здивовано підняті брови, живий або відсутній погляд, погляд з вира­зом схвалення або несхвалення — це все приклади невербальної комуні­кації.

Використання пальця як «вказівного перста», прикривання рота ру­кою, доторкання до руки співрозмовника, в’яла поза також належать до невербальних способів передачі смислу (значення). Сюди ж можна відне­сти розширення зіниць, інтонацію, модуляцію голосу, плавність мови.

Американський вчений Мехребієн вважає, що 55 % повідомлень сприймаються через обличчя, пози та жести, а 38 % — через інтонації й модуляції голосу. Звідси виходить, що лише 7 % залишається словам, які ми вживаємо.

Треба правильно поєднувати слова із невербальними засобами, щоб передати те, що ви бажаєте. Варто також знати звичаї інших народів.

Наприклад, прийнявши від японця візитку, потрібно відразу ж прочи­тати її та засвоїти. Якщо ж ви покладете її у кишеню, то він розцінить це як свідчення того, що нібито його вважають неповажною особою.

Нерідко знижує ефективність комунікацій поганий зворотний зв’язок. З огляду на це важливо, щоб людина була однаково точна, відправляючи та приймаючи інформацію. Необхідно також вміти слухати: спокійно, уважно, зосереджено, не перебивати, не задавати запитань, не вступати в суперечки, терпляче вислуховувати, допомагати розкріпачитися, співпе­реживати тому, хто говорить. Неодмінно потрібно слідкувати за мовою, розпізнавати пози, жести, вивчати прийоми емпатії (“готовності «влізати в чужу шкуру”).

Умовою успіху в менеджменті є вільний потік комунікацій, а це озна­чає, що для ефективності виробництва необхідно, щоб цей потік переда­вався не лише зверху донизу (від керівництва до підлеглих), але й знизу доверху (від підлеглих до керівництва), а також горизонтально (на одному й тому ж рівні). Занадто часто менеджери покладаються виключно на ко­мунікації зверху донизу, а це на практиці веде до того, що політика, стра­тегія й тактика організації часто залишаються незрозумілими для підлег­лих. Ось чому для успішних комунікацій необхідне двостороннє спілку­вання, яке дозволяє керівництву визначити, наскільки є зрозумілими для підлеглих завдання, що перед ними ставляться, використати їх пропозиції для досягнення успіху. Досягається це шляхом досконалого проектування комунікаційного процесу, створення, при необхідності, різних комісій для опрацювання певних питань, проведення зустрічей, зборів та індивідуаль­них контактів.

 

« Содержание


 ...  30  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я