Комунікації в менеджменті

На практиці іноді має місце недооцінка зворотного зв’язку і надмірне захоплення однобічною комунікацією, коли зверху донизу надходять чис­ленні накази, розпорядження, вимоги тощо.

При наявності зворотного зв’язку відправник і одержувач міняються комунікаційними ролями. Тобто ефективний обмін інформацією повинен бути двобічно спрямованим: зворотний зв’язок необхідний, щоб мати уяв­лення, якою мірою повідомлення було сприйняте і зрозуміле.

Керівник не має підстави думати, що все сказане ним або написане буде сприйняте точно так, як він задумав. Тому, якщо зворотний зв’язок заблокований, керівник врешті-решт виявляється заблокованим або об­дуреним.

Зворотний зв’язок помітно підвищує шанси на ефективний обмін інформацією, дозволяє обом сторонам позбавитися шуму.

Мовою теорії передачі інформації шумом називають те, що спотворює зміст. Це може бути мова (у вербальному (усному) і невербальному офор­мленні), різне сприйняття, різниця в організаційному статусі між керів­ником і підлеглим. Зменшення шуму може досягатися багатьма способа­ми. Одним з них є збільшення надмірності, тобто повторення повідомлен­ня або якоїсь його частини.

2.2.    Види комунікацій

П

ід видом комунікації розуміють різновиди мовного спілкування. До таких різновидів належать ділова розмова, бесіда, обговорення, співбесіда, спір, полеміка, дискусія, дебати, диспут, переговори, торги.

Ділова розмова

Розмова — це завжди комунікація, якщо, звичайно, вона не є просто розповіддю про що-небудь однією особою іншій. Ми розглядаємо розмо­

ву як контактний метод. Він невіддільний від ситуаційної поведінки, де, як кажуть, «зустрічають по одягу» (манері триматися, рухатися, говорити, володіти своїми емоціями тощо), а «проводжають по розуму» (здатності зрозуміти, глибоко уявити проблему, обгрунтувати її, вміти сформулюва­ти свою власну думку, вдало заперечити).

В розмові варіюють чітко продумані цілі, інтуїтивні причини та не- усвідомлені мотиви.

Розрізняють: розмову, бесіду (у власному розумінні слова) і ділову бе­сіду. Розмова — це форма ситуаційного контакту. Всі компоненти розмови повинні бути обгрунтовані й мотивовані. В правильній організації розмо­ви чітко

Когнітивна сфера — це сфера пізнання та усвідомлення.

Перша частина її говорить про те, що необхідно собі давати звіт про те: «Хто я?», «Де я?», «Яке моє місце в даній ситуації?». Друга частина безпо­середньо пов’язана з усвідомленням необхідного, бажаного й можливого: «Що я хочу?», «Як це можливо?»

Афектативна сфера. Тут вже розуміють, що розмова — це психологіч­ний контакт, тому доцільні такі запитання «Хто він (вона)?», «Яке місце

займає він (вона)?», «Яке моє ставлення до нього (неї)?». На підгрунті відповіді на останнє запитання формується емоційно-психологічна фабу­ла розмови.

Перша складова — підготовчий етап розмови. Вона не починається з простого звертання. На рівні підготовчого етапу мотивовано обирається суб’єкт розмови та його об’єкт (предмет розмови). Насправді, іноді пред­мет або об’єкт розмови з’являється вже після вибору суб’єкта.

Друга складова може бути названа історичною змінною. Вона може включати до себе фактичний (когнітивний) або емоційний (афектатив- ний) компоненти. В будь-якому контексті розмови історична змінна як факт подій, які вже відбулися, обов’язково здійснює вплив на фабулу май­бутніх подій та впливає на всю фабулу розмови.

Третя складова — попередні умови, або ситуація. Прямому звертанню звичайно передує якесь обгрунтування. Це та ж “Causa Sui” (причина самої себе) розмови. Тут можуть бути і події, які розвиваються спонтанно, а та­кож деякий спровокований інцидент.

У першому колі, який означає співвідношення когнітивної й афекта- тивної зон, кружляє вся розмова. І його наповнення істотно залежить від опрацювання його сегментів. Якщо в першому з них має місце перевищен­ня претензії (ким хочу відрекомендуватися) над підтвердженням (хто є на­справді), то така розмова розвивається в область, яку назвемо експози­цією. Вона характеризується тим, що суб’єкт розмови просто прагне по­стати в потрібному йому світлі. Зменшення претензій на користь підтвердження може варіюватися в діапазоні від самознищення до звичай­ної клоунади. Ця сфера, по суті, є мірою співвідношення існуючого й того, що має бути в комунікації. Вона з неминучістю визначає як зміст другого сегмента, постановку цілей, так і наступні характеристики їх мотивова- ності та обгрунтованості розмови.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20  ... 134