- К > 70 % - кризовий стан відносин.
10.4. Соціальний потенціал і соціальні резерви трудового колективу
Інтегральною властивістю колективу, що характеризує його продуктивну і духовну силу, є соціальний потенціал, або сукупність здібностей і можливостей членів колективу в єдності з умовами їх реалізації та відтворення. Як будь-який соціальний об'єкт, колектив з метою безперервного функціонування, розвитку постійно відновлює свої можливості шляхом відтворення робочої сили, створення умов для всебічного розвитку особистості працівника (сюди належать різні форми підвищення загальної та професійної освіти, кваліфікації, навчання, рівень заробітної плати і доходів працівників тощо). Відтворюється також соціально-психологічна структура потенціалу (звичаї та традиції, міжособові внутрішньоколективні відносини, способи спілкування, психологічний клімат, система колективних цінностей і пріоритетів тощо). Кожна складова потенціалу містить недостатньо використовувані, нереалізовані елементи (сили), що виступають як соціальні резерви трудового колективу. Практично у соціальному потенціалі закладені усі соціальні, в тому числі соціально-психологічні, резерви підвищення ефективності спільної діяльності.
Актуальним є пошук нових джерел підвищення продуктивності колективної праці, сумарна ефективність якої визначається не лише ви-
148
робничими, техніко-економічними параметрами, але й оптимізацією соціально-психологічних факторів, максимальним використанням всього розмаїття соціальних властивостей людини й колективу, всієї сукупності здібностей і можливостей, що проявляються в їхній діяльності.
У зв'язку з цим по-новому повинен розглядатися підхід до визначення соціальної ефективності колективної праці. Ефективність зазвичай розглядають як співвідношення витрат і результатів. Однак не завжди витрати і результати можуть бути виміряні (наприклад, якщо йдеться про соціальні результати). Оптимізація співвідношення витрат і результатів виступає як критерій економічної ефективності виробництва. Якщо ж розглядати ефективність виробництва в цілому, в єдності її економічних та соціальних аспектів, то більш вдалим є визначення ефективності як ступеня досягнення економічних і соціальних цілей. Ефективність трудового колективу полягає не лише в тому, наскільки успішно він справляється з виробничими завданнями, але й у тому, як він реалізує свої соціальні функції.
Перспективними виглядають можливості соціально-психологічного діагностування і прогнозування розвитку трудових колективів з орієнтацією на їх просторово-часові та діяльнісні характеристики. Звідси випливає важлива методологічна вимога: управління процесами життєдіяльності колективу слід здійснювати з урахуванням як цілісності колективу, так і його відкритості, у контексті його інтегрованості до складної системи соціальних зв'язків, структур і відносин.
Значний економічний та соціальний ефект дає розробка соціальних і соціально-психологічних нормативів, які застосовуються при впровадженні нових форм організації колективної праці. Показово, що їх оптимальне функціонування сьогодні не може бути забезпечене без розробки відповідної соціально-психологічної установки, готовності працювати в умовах, коли часто непридатним виявляється набутий виробничий досвід і виникає необхідність формувати нові виробничі та управлінські навики.
Використання соціальних і соціально-психологічних резервів - найменш ресурсомісткий напрямок інтенсифікації виробництва.
У структурі даних резервів можна виділити два рівня:
- безпосередні резерви підвищення ефективності праці за рахунок людського фактора (максимальне використання здібностей працівників, зміцнення трудової дисципліни, виховання почуття відповідальності за свою роботу, підвищення згуртованості трудових колективів, формування здорового морально-психологічного клімату, удосконалення роботи з кадрами тощо);
» следующая страница »
1 ... 86 87 88 89 90 9192 93 94 95 96 ... 156