Економіка праці

-                           лідер, який активно керує (прийоми: уважність за рахунок чіткості уявлень; значимість за рахунок поширення своїх уявлень; довіра за рахунок ведення своєї лінії; самоствердження за рахунок позитивного мислення);

-                           трансформаційний лідер (досягнення високих результатів шляхом трансформації основоположних переконань, цінностей і по­треб підлеглих);

-                           харизматичний лідер (досягає високих результатів за рахунок сильного та екстраординарного впливу своєї особистості на підлеглих).

156

Поведінкові теорії лідерства. Якщо теорії особистісних рисун­ків лідера робили акцент на необхідності розпізнавання і підбору май­бутніх лідерів на основі виявлення відповідних особистісних рис і ха­рактеристик, то поведінкові теорії лідерства сприяли посиленню уваги до питань навчання ефективним формам поведінки. Ці теорії можуть бути зведені до того, що вони визначають поведінку лідера на основі двох основних характеристик:

1)                           поведінка, орієнтована на створення задоволеності пра­цею у підлеглих (інтерес до потреб працівників, повага до їхніх ідей, делегування повноважень на нижчі рівні, турбота про просування пра­цівників);

2)                           поведінка, орієнтована виключно на виконання виробничих завдань будь-якою ціною (при цьому часто недооцінюється необхід­ність розвитку підлеглих, ігноруються їхні інтереси і потреби).

Ситуаційний підхід. Згідно з таким підходом, за умов А стиль Х буде найбільш ефективним, тоді як за умов В найбільш вдалим буде стиль У, а за умов С перевагу слід віддати стилю 2.

Згідно з Ф. Фідлером, ефективність роботи групи залежатиме від таких факторів:

-                            наскільки обраний стиль управління враховує особливості підлеглих;

-                           якими можливостями володіє керівник, щоб впливати на їхню поведінку.

Фідлер Ф. дійшов висновку, що ефективний лідер повинен по­чергово демонструвати то той, то інший стиль управління - залежно від того, що саме вимагає конкретна ситуація. В одних випадках пріо­ритети повинні бути віддані безпосередньо розв'язанню виробничих завдань, тоді як в інших найбільшої уваги керівника потребують пи­тання взаємовідносин у колективі, мотивації його членів, групового прийняття рішень.

Широке практичне застосування дістала також теорія вибору лідером ефективного стилю управління залежно від його підлеглих. При цьому можна виділити чотири стилі управління:

1)                          оснований, головним чином, на директивах і вказівках;

2)                           який поєднує директивні методи управління з різними фор­мами участі підлеглих у прийнятті рішень;

3)                            оснований переважно на демократичних методах управ­ління;

4)                          делегування повноважень.

Вибір одного з наведених стилів залежить від ступеня зрілості підлеглих. При цьому можуть бути виділені чотири типи підлеглих:

157

1)                           працівники не в змозі самостійно розв'язати завдання і не хочуть брати на себе відповідальність за виконання роботи;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 91 92 93 94 95 9697 98 99 100 101  ... 156