Як і закони, технічні регламенти (ТР) є нормативними документами прямої дії, тобто їх введення в дію вимагає негайного забезпечення дотримання вимог, що ними передбачені, за винятком випадків, коли встановлюється перехідний період до настання моменту їх повної дії. Загальна кількість технічних регламентів для агропродовольчого комплексу, враховуючи вже введені в дію і ті, що знаходяться в процесі розроблення, не перевищує 10 од. Стосуються вони в основному сільськогосподарської техніки і технологічного обладнання для підприємств харчової промисловості. Жодного технічного регламенту на певний вид харчової продукції або ж процеси їх виготовлення поки що не розроблено. Отже, це одна з найслабших ланок у ланцюзі технічного регулювання. Водночас до 2012 р. планується запровадити ще 24 ТР за всіма напрямами, що дозволить вилучити 17 розділів з Переліку продукції, яка підлягає обов' язковій сертифікації в Україні [16].
Міжнародні, регіональні і національні стандарти, на нашу думку, є центральною ланкою, тобто серцевиною системи технічного регулювання: вони використовуються як нормативна база при розробленні галузевих (за видами продукції) законів, проектуванні та сертифікації систем управління якістю, безпечністю та екологічного управління, створенні нових видів продовольчих товарів, на відповідність встановленим ними вимогам проводяться процедури оцінювання та вимірювання тощо. Зазначимо, що який рівень вимог до продукції, процесів, систем тощо закладається в стандартах, на такий же і буде орієнтуватися виробництво.
У нинішніх умовах база стандартів агропродовольчого комплексу включає різні види нормативних документів, зокрема (усього на кінець 2009 р. - понад 4,5 тис. од.) [17]:
- республіканських стандартів (РСТ) -144 од. (3,2%);
- державних стандартів України (ДСТУ) - 2703 од. (59,9%);
- міждержавних стандартів (ГОСТи колишнього Союзу РСР) - 1342 од. (29,7%);
- міждержавних стандартів, яким надано чинності в Україні, - 323 од. (7,2%).
У галузевому відношенні загальна кількість стандартів агропродоволь-чого комплексу поділяється таким чином:
• по сільському господарству - 1345 од., із них гармонізовано з міжнародними та європейськими нормативними документами 368 од. (27,4%), у тому числі з європейськими СЕК - (66 : 238) х 100% = 27,7%.
• по харчовій промисловості - 3167 од., із них гармонізовано всього відповідно 475 од. (15,0%), у тому числі з європейськими - (70 : 488) х 100% = 14,3%. По агропродовольчому комплексу гармонізовано всього 843 од. (18,7%), у тому числі з європейськими - (136 : 726) х 100% = 18,7%, а за всіма галузями стандартизації - 23,4 % (тобто гармонізовано 6,4 тис. із майже 27,4 тис. чинних вітчизняних нормативних документів [17]), у тому числі з європейськими -(1360 : 13501) х 100% = 10,1%. Найкращих успіхів було досягнуто в 2008 р. -гармонізовано 1052 національних стандарти, затверджено 13 технічних регламентів та скасовано понад 3,2 тис. стандартів колишнього Союзу РСР [16].
У перспективі кількість міжнародних і європейських стандартів буде постійно збільшуватися. Отже, навіть за нинішніх показників, а також беручи до уваги, що 2010 р. через дефіцит бюджету для робіт зі стандартизації практично втрачений, у наступні два роки необхідно буде розробити і гармонізувати по агропродовольчому комплексу не менше 700-800 нормативних документів (рівень гармонізації прийнято 80%), у тому числі європейських 450 од., або не менше 350-400 од. (відповідно 220-230 од.) за один календарний рік, а за всіма напрямами - не менше 12-15 тис. од. (у тому числі європейських - 4,7 тис. од.) за рік. Зазначимо, що загальна кількість міжнародних та європейських стандартів ISO, IEC та CEN становить 37,3 тис. од., із них тільки європейських CEN -13,5 тис. од., а з урахуванням CENELEC і ETSI - 45,5 тис. од.
До цього часу в середньому за рік переглядалося і гармонізувалося майже 130 стандартів по агропродовольчому комплексу та близько 700 од. за всіма галузями стандартизації. Таким чином, щоб виконати завдання щодо зближення та уніфікації нормативних баз Європейського Союзу й України в період до 2012 р. включно необхідно суттєво розширити обсяги робіт щодо стандартизації, що виконуються технічними комітетами (ТК) стандартизації, а також, відповідно, й обсяги фінансування. Практично з часу започаткування гармонізації національних стандартів (кінець 1990-х рр.), фінансування діяльності ТК стандартизації здійснювалося майже повністю з державного бюджету. Кількість національних стандартів, які розроблені за кошти суб'єктів господарювання, не перевищує 2,5% від загальної кількості національних нормативних документів, хоча в країнах з ринковою економікою частка бізнесу у фінансуванні цих робіт становить більше половини [16].
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12 ... 14