- використання застарілих стандартів, норм і правил;
- невідповідність метрологічного забезпечення виробництва продукції сучасним вимогам;
- відсутність державного ринкового нагляду за безпекою товарів, робіт і послуг;
- недостатній рівень використання сучасних інформаційних технологій;
- недостатнє фінансування сфери технічного регулювання та захисту прав споживачів.
З метою виправлення незадовільної ситуації була підготовлена та схвалена Концепція розвитку технічного регулювання та споживчої політики у 2006-2010 рр., розроблена низка заходів нормативно-правового, організаційного, кадрового та фінансового забезпечення, реалізація яких сприятиме інноваційному розвитку економіки та залученню інвестицій, створенню сучасної системи технічного регулювання та захисту прав споживачів, вступу України до ЄС і приєднання до СОТ [15]. Зважаючи на те, що до закінчення
2010 р. залишилося менше півроку, доцільно зупинитися на моніторингу основних результатів реалізації запланованих Концепцією заходів.
Законодавча база національної системи технічного регулювання представлена низкою законів загальнодержавного значення та спеціалізованого характеру:
"Про стандартизацію" (від 17.05.2001 р. № 2408-Ш); "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (від 01.12.2005 р. № 3164-ІУ); "Про підтвердження відповідності" (від 17.05.2001 р. № 2406-Ш); "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР); "Про безпечність та якість харчових продуктів" (від 06.09.2005р.), шляхом внесення змін до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" (від 23.12.1997р. № 771/97-ВР); "Про ветеринарну медицину" (від 25.06.1992 р. № 2499 -ХП); "Про молоко та молочні продукти" (від 24.06.2004 р. № 1870-ІУ); "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них" (від 06.02.2003 р. № 486-ІУ); "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" (від 17.07.1997р. № 468/97-ВР); "Про зерно та ринок зерна в Україні" (від 04.07.2002 р. № 37-ІУ); "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" (від 17.06.1999 р. № 758-ХІУ); "Про дитяче харчування" (від 14.09.2006р. № 142-У); "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" (від 14.01.2000р. № 1393-ХІУ); "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України" (від 05.10.2006 р. № 229-У), а також декретом Кабінету Міністрів України (має статус закону) "Про стандартизацію і сертифікацію" (від 10.05.1993р. № 46-93) і декретом Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" (від 08.04.1993р. № 30-93).
Отже, фактично в 2000-х рр. в основному була сформована законодавча база для забезпечення реформування національної системи технічного регулювання згідно з вимогами СОТ та ЄС. Крім того, проходять попередню експертизу або ж чергові читання у Верховній Раді України законопроекти "Про м'ясо та м'ясні продукти" (підготовлений до другого читання), "Про продовольчу безпеку України", "Про державний ринковий нагляд у сфері технічного регулювання" та низка інших. Законотворча практика пішла шляхом, по-перше, розроблення законопроектів загальнодержавного значення чи комплексних міжгалузевих нормативних актів, по-друге, прийняття вузькоспеціалізованих законів (за видами харчових продуктів і продовольчої сировини), по-третє, доповнення та уточнення чинних законів, а також підготовки підзаконних актів (указів Президента України, постанов Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України). Підставою для розроблення законодавчих і нормативних актів, як правило, є перспективний план їх підготовки або ж глибокий аналіз нагальної проблемної ситуації, обґрунтування напрямів її розв'язання, включаючи і законодавчо-нормативне забезпечення.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 14