Варто звернути увагу на те, що вже тривалий час фізичні небезпеки мають не випадковий характер, а пов' язані зі свідомою фальсифікацією виробниками харчових продуктів. Практично всі існуючі способи фальсифікації відомі [14], як відомі і способи їх викриття. Не вдаючись до їх повторного перерахування, зазначимо лише, що суть фальсифікації зводиться до заміни натуральної сировини низькоякісною або наповнювачами, які додають об' єму і ваги, але є некорисними і навіть небезпечними для споживача. Причому це стосується харчової продукції, алкогольних напоїв, коньяку, вина, пива, соків, кави, чаю, какао та шоколаду, смако-ароматичних речовин, що використовуються при приготуванні та вживанні їжі.
І якщо про пряму фальсифікацію продукції споживача жодним чином не інформують, то про використання різних синтетичних добавок згідно з вимогами Держспоживстандарту України повідомляють дуже дрібним шрифтом та відповідним маркуванням, у якому може розібратися лише фахівець. Постійне вживання такої харчової продукції провокує роздратованість, хворобливість, непевність у завтрашньому дні, значне зниження імунітету, депресивність [4]. Зрозуміло, що певна вина за такий стан людини лежить і на складних та мінливих умовах життя, але значна частина - це наслідки неякісного, а нерідко й небезпечного для здоров' я харчування.
Концептуальні засади і законодавчо-нормативна база, на основі яких реформується національна система технічного регулювання у сфері агропродовольчої продукції. Необхідно підкреслити, що державним органом, на який покладено функції реформування національної системи технічного регулювання, виступає Держспоживстандарт України. Початок орієнтації та практичної реалізації Європейської моделі технічного регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог до продукції або пов' язаних з нею процесів, а також перевірки їх дотримання на відповідність основним положенням законодавства ЄС було закріплено в Угоді про партнерство та співробітництво (1994 р.), а пізніше в постанові
Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 р. № 244 "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм, міжнародних і європейських стандартів" та Указі Президента України від 11.06.1998 р. № 615/98 "Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу".
Відповідно з їх основними положеннями передбачалося на період до 2007 р. гармонізувати вітчизняні нормативні документи з європейською та міжнародною базою стандартів на рівні 80% від кількості чинних в країнах ЄС. Подальший розвиток засвідчив, що заплановані параметри гармонізації вітчизняних стандартів не були досягнуті, більш того, із розгортанням робіт у цій сфері ставало зрозуміло, що це лише один із кількох важливих напрямів, які в сукупності формують систему технічного регулювання. Згідно з існуючими поглядами, вона включає такі елементи:
1) законодавча база, що стосується цієї сфери;
2) технічні регламенти на продукцію та процеси, що розробляються на базі відповідних стандартів;
3) міжнародні, регіональні та національні стандарти;
4) процедури підтвердження відповідності;
5) акредитація органів з оцінки відповідності та випробувальних лабораторій;
6) контроль та нагляд за виконанням обов'язкових вимог.
Важливо відзначити, що залежно від того, який рівень розвиненості системи технічного регулювання та які вимоги закладені в стандартах на продукцію і процеси, таким буде і рівень конкурентоспроможності продукції та підприємств.
Про ситуацію, що склалася в сфері реформування системи технічного регулювання всередині 2000-х рр., про уповільнення її розвитку та причини, що спровокували цей спад, говорилося в прийнятих документах [15], зокрема це:
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 12 ... 14