Що ж стосується процедури підтвердження відповідності, то це діяльність визнаного в установленому порядку уповноваженого органу, яка засвідчує, що специфічні вимоги до об'єкта підтвердження відповідності (матеріали, продукція, послуги, процеси, системи, персонал, органи управління) виконуються. Підтвердження відповідності засвідчується через такі процедури: випробування, контроль, сертифікація, а також акредитація органів, що проводять роботи з підтвердження відповідності. Доречно відзначити, що в останні роки ведеться певна робота щодо відмови від сертифікації продукції та переходу до підтвердження відповідності. Що стосується харчової промисловості, то впровадження на її підприємствах систем управління якістю, безпечністю при підтвердженні їх відповідності міжнародним (або гармонізованим національним) стандартам є візитною карткою харчової продукції, яка ними вироблена, тобто продукція відповідає згаданим нормативним документам і не потребує додаткових випробувань. Як зазначалося вище, з розробкою і затвердженням низки технічних документів Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, скоротиться на 17 пунктів. Із цим пов'язано і проведення виробниками продукції, яка не становить загрози для здоров' я населення, самоідентифікації, тобто підтвердження низького ступеня ризику виготовленої продукції.
Особливий інтерес викликає такий напрям розвитку системи технічного регулювання, як акредитація органів з оцінки відповідності та випробувальних лабораторій. З метою вирішення цієї проблеми по європейському зразку в січні 2002 р. Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України було створено Національне агентство з акредитації України (НААУ). Його основним завданням є приведення системи акредитації в Україні у відповідність з вимогами Європейської асоціації з акредитації (ЕА) та підписання Угоди про визнання між НААУ та ЕА. До основних функцій НААУ належить акредитація органів з оцінки відповідності та контроль за відповідністю акредитованих органів вимогам акредитації.
Причина того, що досі не підписана Угода про визнання між НААУ та ЕА полягає в тому, що сертифікат якості НАССР, який видається в Україні, не визнається більшістю країн світу. Механізм вирішення цієї проблеми полягає, згідно з Директивою ЄС № 765 (2008 р.) щодо акредитації, в існуванні виключно єдиного органу з питань акредитації органів з оцінки відповідності (ООВ), з одного боку, а з іншого - у впровадженні механізму взаємного оцінювання національних органів з акредитації на міжнародному рівні та закріплення цього в "Угоді про взаємне визнання робіт з акредитації органів з оцінки відповідності".
Необхідно підкреслити, що перший крок на цьому шляху вже зроблено - підписана двостороння Угода між НААУ та Європейською асоціацією з акредитації у галузі сертифікації персоналу. Якщо взяти за мету забезпечення гармонізації вітчизняної інфраструктури якості з європейською, то наступними кроками мають бути досягнення подібних угод у таких сферах як системи управління, тестування, калібрування та інспектування. Для сприяння входженню національної системи акредитації в Європейське акредитаційне середовище впродовж трьох років в Україні виконувався проект Twinning "Посилення діяльності національного агентства з акредитації України", який фінансувався з бюджету ЄС.
Остання за послідовністю аналізу, але не за важливістю складова технічного регулювання - контроль та нагляд за виконанням обов'язкових вимог - поки що знаходиться в невизначеному стані. Це пояснюється такими причинами:
- до цього часу не ухвалено Закон України "Про державний ринковий нагляд у сфері технічного регулювання";
- не реалізовані заходи (модернізація засобів та обладнання випробувальних та метрологічних лабораторій) для приєднання до Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (АСАА);
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 ... 14