5.Вищі витрати. Компанії, що займають міцні позиції, можуть мати перевагу по витратах, недоступну для потенційних конкурентів, незалежно від їх розмірів та можливих масштабів виробництва. Ці переваги можуть бути засновані на кривій навчання (кривій досвіду), використанні провідних технологій, доступі до кращих джерел сировини, активах, куплених за дефляційними цінами, державних субсидіях або вигідному місцерозташуванню. В певних випадках цінові переваги об’єктивно зумовлені, оскільки захищені патентом.
6. Доступ до каналів розподілу. Нові конкуренти, безумовно, мають потурбуватися про надійні канали розподілу своїх товарів та послуг. Нові продукти харчування, наприклад, можуть витіснити з полиць супермаркетів існуючі продукти за рахунок нижчої ціни, продуманої політики просування, зусиль, спрямованих на підвищення продажу, та застосування інших способів. Чим обме- женіші канали збуту гуртової чи роздрібної торгівлі та чим міцніше положення займають в них дійсні конкуренти, тим тяжче проникнути в таку галузь. Іноді ці перепони настільки серйозні, що нові учасники змушені створювати власні канали розподілу.
7. Державні заходи і політика. Державні служби можуть обмежувати або навіть забороняти вхід на ринок різними способами, наприклад, ліцензуванням і необхідністю одержати спеціальний дозвіл. Прикладами таких регульованих галузей можуть служити: вантажні перевезення автотранспортом, радіо- і телевізійні станції, роздрібна торгівля спиртними напоями, залізниці. Вхід може бути також обмежений різними державними правилами безпеки і стандартами, наприклад по охороні навколишнього середовища, що також збільшує організаційні витрати.
Навіть якщо фірма потенційно готова до подолання перерахованих вище проблем, вона може заколиватися, передбачаючи, яку реакцію в існуючих у галузі фірм викликає її бажання приєднатися до ринку. Чи дозволять вони фірмі одержати свою частку на ринку або будуть боротися до останнього, які способи з можливих вони виберуть, щоб не дати ввійти новачкові на ринок (зниження цін, збільшення реклами, поліпшення свого товару), або вони тільки обмежать його операції і створять йому важкі умови для виживання?
Фірма, що бажає почати спробу входу, повинна серйозно про це подумати, коли:
> існуючі фірми і раніш були агресивні, захищаючи свої ринкові позиції від тих, що входять;
> існуючі фірми володіють важливими фінансовими ресурсами, за допомогою яких охороняють вхід на свій ринок;
> існуючі фірми в стані скористатися своїми зв’язками з дистриб’юторами і споживачами для захисту свого бізнесу;
> існуючі фірми хочуть і можуть використовувати передбачені політикою фірми зниження цін для збереження своєї частки на ринку;
> попит на товар росте повільно, і це обмежує можливості ринку впустити бажаючі приєднатися фірми без збитку для прибутку усіх фірм- учасників;
> для існуючих фірм вихід з ринку набагато дорожче, ніж “боротьба до кінця” (тому, що вартість виходу дуже висока через дорогі вкладення в спеціальне устаткування і технології, договорів із профспілками з приводу вихідних допомог, а також через можливі тісні зв’язки з виробництвом інших продуктів) [282, с. 65 — 66].
У дійсності фірми можуть тільки догадуватися, яка буде реакція з боку фірм, що затвердилися на цьому ринку. Реакція на попередні входи або спроби входів є найбільш очевидним індикатором. Тут може допомогти також аналіз поводження фірм у конкурентних взаєминах між собою. Часто підказку можна одержати, вивчаючи вищий кадровий ешелон фірм-суперників, або “індивідуальність” фірми. Останнє, як індикатор, може включати:
» следующая страница »
1 ... 72 73 74 75 76 7778 79 80 81 82 ... 445