Менеджмент організацій

Відповідно до досліджень відомого англійського вченого, авторитету в об­ласті конкуренції, М.Е. Портера стан конкуренції на визначеному ринку мож­на охарактеризувати п’ятьма конкурентними силами (рис. 3.10):

1.Суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі.

2. Конкуренція з боку товарів, які вироблені фірмами інших галузей, що є замінниками і конкурентоздатні за ціною.

3. Загроза входу в галузь нових конкурентів.

4. Економічні можливості та торговельні здібності постачальників.

5.       Економічні можливості та торговельні здібності покупців [282, с. 57].

Конкурентні сили, що виникають

Рис. 3.1. Модель п’яти сил конкуренції вн^аслід^{ок загрози} пмви н°ви^х

конкурентів

Модель п’яти сил конкуренції М.Е. Портера, яка представлена на рис. 3.10, є зручним концептуальним інструментом для діагностики конкурентної на­пруги на ринку і визначення важливості та сили кожної з конкурентних сил. Використання цієї моделі є простим способом, щоб зрозуміти складну про­блему суті конкуренції на ринку, оскільки вона показує, як цих п’ять сил взає­модіють між собою, створюючи цілий спектр обставин, що називають конку­ренцією. “Модель Портера”, після її появи в 1980 році, стала найбільш відо­мою і широко застосовується в технології аналізу конкуренції.

П’ять сил конкуренції визначають у кінцевому рахунку умови, в яких функ­ціонує кожен конкурентний ринок і економічні одиниці, що складають його. Стан кожної сили та їхній спільний вплив визначають можливості конкретної фірми в конкурентній боротьбі та її потенційні прибутки. Однак, з іншого боку, стан кожної з п’яти сил визначається структурою галузі та багатьма її характе­ристиками, включаючи вплив з боку свого мікросередовища.

Сили конкуренції центрального рингу

На центральному рингу конкурентної “арени” відбувається більшість дій суперництва. Тут маневрують фірми-виробники, що суперничають, виготов­ляючи однаковий товар або послуги. Сила, міць, з якою продавці товару бо­рються за більш сильну ринкову позицію в галузі або в конкурентній перевазі взагалі, імовірно, є кращим індикатором “пульсу” конкуренції.

Конкурентні стратегії фірм являють собою плани активності для досягнен­ня ринкового успіху і, якщо можливо, для одержання конкурентної переваги над усіма фірмами. Прибуток спонукає конкуруючі фірми розвивати свої стра­тегії, спрямовані на створення конкурентних взаємодій. Риси конкурентних взаємодій фірм можна охарактеризувати так:

1.Фірми постійно борються за більш вигідну ринкову позицію. Боротьба за кращу позицію виявляється, у кінцевому рахунку, у прагненні кожного завою­вати свою клієнтуру. При цьому суперники формулюють і постійно перегля­дають свої стратегії, сподіваючись обійти один одного і забезпечити собі більш прибуткову ринкову частку.

2. Кожна фірма знаходить свою конкурентну стратегію і шляхи, які ведуть до реалізації цих стратегій, різні. Фірми обмежені, в основному, своїми ро­зуміннями про те, що і як спрацює на цьому ринку.

3. В нових конкурентних умовах суперник, обновляє свої стратегії для поліпшення позиції або з метою захисту вже завойованих переваг. Як довго фірма не переглядає своїх стратегій або частота капітальних змін, залежать від ринкового успіху (або невдачі), а тривалість конкурентних зусиль у стратегіях протистояння залежить від інших фірм-суперників. Коли фірма розуміє, що її конкурентна стратегія побита або неефективна, вона робить спробу знайти кращу стратегію, яку не так просто обійти суперникам.

4.       З багатьох розумінь фірма має вагомі причини вибирати конкурентні стра­тегії, які не можуть бути імітовані, ні обійдені (розстроєні). Пропонуючи по­купцям щось таке, що не може бути швидко, легко або дешево продубльовано, фірма одержує не тільки ринковий успіх, але й унікальний конкурентний ре­зультат, що може бути виражений надприбутком.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 69 70 71 72 73 7475 76 77 78 79  ... 445