• Зменшення невизначеності і ризику. Нові молоді галузі звичайно характеризуються великою невизначеністю щодо потенційних можливостей ринку (наприклад, обсязі), технологічних нюансах, структурі витрат, про те, як розвивати виробництво і як удосконалити продукт, як його поширювати і як розширювати коло потенційних покупців і, нарешті, яку конкурентну стратегію прийняти. Ризик невдачі може бути досить високий, незважаючи на те, що швидке розширення ринку може дозволити фірмам на якийсь час застосовувати кращі широко відомі стратегії і ринкові прийоми (причому кожна має свій шанс вивести в майбутньому в лідери). Через деякий час, однак, невизначеності проясняються, і фірми відмовляються від простих стратегій, особливо, коли успішні стратегії вже розроблені або поліпшені [282, с. 69 — 72].
Представлені вище сили можуть вступати в зіткнення одна з одною, можуть бути в різній мірі сильні та слабкі, і, треба відмітити, що те і інше часто буває важко передбачити. Принаймні, є багато переконливих фактів, коли галузь зненацька перебудовує свій „механізм” і починає розвиватися в іншому напрямку. Труднощі аналізу рушійних сил полягають в тому, що вони самі по собі різні, і, крім того, їхні дії розрізняються в залежності від галузі, і в межах даної галузі вони змінюються в часі.
3.5. Конкурентний статус підприємства
Для оцінки перспективних можливостей підприємства щодо зростання ефективності функціонування та зміцнення конкурентоспроможності на ринку в сучасній економічній літературі використовується поняття “стратегічний потенціал” та “конкурентний статус” підприємства.
Визначення стратегічного потенціалу підприємства ґрунтується на використанні системного підходу до розгляду умов та результатів функціонування підприємства, його цілевизначення. Згідно з цим підходом підприємство розглядається як система ресурсів, які вступають до взаємодії та обумовлюють досягнуті результати.
Основними видами ресурсів, що використовуються, є:
1. Технічні ресурси (особливості виробничого обладнання, інвентар, необхідні матеріали та інше);
2. Технологічні ресурси (динамічність технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки та інше);
3.Кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад робітників, їх спроможність адаптуватися до зміни цілей підприємства);
4. Просторові ресурси (характер виробничих приміщень, територій підприємства, комунікації, можливість розширення та інше);
5. Ресурси організаційної структури системи управління (характер та гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів та інше);
6. Інформаційні ресурси (характер інформації про внутрішні можливості підприємства та зовнішнє середовище, можливість її розширення, підвищення ймовірності та інше);
7. Фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, можливість та обсяги отримання кредитів та інше).
Кожний з указаних видів ресурсів являє собою сукупність можливостей функціонування підприємства та досягнення стратегічних цілей його діяльності. Потенційні можливості підприємства при найбільш ефективному використанні ресурсів характеризують стратегічний потенціал підприємства.
Рівень стратегічного потенціалу підприємства визначається:
по-перше, складом та сучасним станом системи наявних ресурсів;
по-друге, ступенем відповідності ресурсного потенціалу стратегічним цілям та завданням підприємства;
по-третє, спроможністю ресурсного потенціалу забезпечити стійкість господарської системи до впливу зовнішнього середовища та внутрішня гнучкість (адаптованість).
Рівень освоєння потенційних можливостей підприємства визначає конкурентний статус підприємства (КСП). Це поняття не слід плутати або ототожнювати з такими характеристиками, як конкурентоспроможність, конкурентні переваги. На відміну від них, конкурентний статус підприємства використовується не для оцінки положення підприємства на ринку (відносно його конкурентів). Він характеризує можливості підприємства до ведення конкурентної боротьби, передумови досягнення підприємством визначених конкурентних переваг.
» следующая страница »
1 ... 77 78 79 80 81 8283 84 85 86 87 ... 445