Менеджмент організацій

Прискорене зростання обсягів продажу та прибутку

Захват своєї частини ринку

4. Рання зрілість

Постійне зростання обсягів діяльності

Диверсифікація діяльності (освоєння додаткових напрямків діяльності)

5. Зрілість

Формування іміджу підприємства та збалансоване зростання

Зміцнення становища підприємства на освоєному ринку

6. Старіння

Збереження позицій

Забезпечення стабільності господарської діяльності

7. Відродження

Пошук додаткових імпульсів в діяльності підприємства

Технічне переозброєння, нові постачальники, впровадження нових технологій та інше

Останнім часом на Заході одержала поширення теорія виживання організації в умовах “структурного зрушення”. В основі цієї моделі лежать наступні поло­ження: 1) спеціалізовані підприємства в цілому більш досконалі, ніж диверсифі- ковані, але менш живучі; 2) згодом рентабельність має тенденцію до зменшен­ня; 3) з віком “смертність” підприємств падає. Автори даної теорії вважають, що в будь-якій організації відбувається боротьба між силами, зацікавленими в підви­щенні ефективності її діяльності й у її виживанні. В перші роки після створення організації ефективність відіграє переважну роль, але рано чи пізно організація входить у період “тривог”, коли з найбільшою силою виявляються антагоністичні інтереси різних груп усередині і поза підприємствами. Акціонери виступають за глибокі перетворення, що дозволили б підприємству підвищити рентабельність; персонал, що бачить у перетвореннях загрозу своєму становищу — прагне бло­кувати будь-які глибокі зміни. Прикладом структурного зриву є покупка підприє­мства робітниками. Відповідно до цієї моделі кожна організація прагне саме до зриву, а не до максимізації ефективності. Але цю тенденцію можна перебороти, якщо керівникам удається протистояти силам, що штовхають організацію до виживання без ефективності за допомогою організаційних інновацій, екстер- налізації зайнятості, злетів і придбань.

Проблемам виживання підприємств присвячено багато робіт різних фахівців. Становить інтерес “біологічний підхід”, відбитий у роботах А. Ерелі і Ж. Моно, які ставлять перед собою ціль відповісти на запитання чи існує жит­тєвий цикл підприємств, аналогічний життєвому циклу біологічних об’єктів.

Сучасні дослідження дозволили зробити наступні висновки:

•  Підприємства старіють, як і живі істоти, що виявляється в зниженні сприй­няття підприємства до всього, що виходить за формалізовані рамки. Така фор­малізація перетворює організації в закриті системи.

•    Цілком закрита система, тобто система, що не може інтегрувати нову інформацію, стає застиглою, а отже, мертвою. Вона перестає розвиватися, ут­рачає здатність до адаптації. Підприємства можуть продовжувати існувати, але схожі на умираючих, життя яких підтримується за допомогою складного ус­таткування.

•   У рамках “біологічного підходу” роль керівника підприємства полягає з одного боку, в підтримці системи в стані відкритості, з іншого боку, він пови­нен орієнтувати ресурси організації на інновації, що забезпечать виживання підприємства, його адаптацію до оточення, що змінюється.

•  Управління організацією в даному режимі містить визначений ризик, зв’я­заний з порушенням функціонування підприємства чи необхідністю зміни існу­ючих керівних структур (це може піти на користь підприємству, але являє заг­розу для самих керівників). Підтримка відкритості системи обходиться дорож­че в плані фінансів, часу, стресів, ніж управління на принципах планування, але є основним чинником виживання підприємства в сучасних умовах. Огляд різних теорій організації і управління дозволяє зробити загальний висновок: виживання й ефективність діяльності підприємств залежать від періодичної і планомірної зміни цілей, кадрового складу і керівництва організацій.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 64 65 66 67 68 6970 71 72 73 74  ... 445