Регулювання банківського ризику базується не на оцінці фінансового становища позичальника, а на встановленні певного співвідношення між сумами виданих кредитів і власних коштів самого банку, тобто передбачається створення резервного потенціалу у банків для покриття ймовірних збитків у випадку розорення клієнтів.
Тільки від конкретної ситуації залежить, яким способом комерційні банки будуть аналізувати рівні всіх своїх ризиків і управляти ними.
Тим часом у структурні кредитних ринків розвинутих країн активно діє система спеціалізованих кредитних бюро, які відіграють важливу роль у зниженні ризиків виконуваних угод. Вони створюються для того, щоб кредитор міг одержати інформацію про стан платоспроможності позичальників, порушення ними платіжної дисципліни і на її підставі оцінити ступінь ризику майбутньої угоди. Закордонний досвід показує, що вирішити ці проблеми можна тільки за допомогою кредитних бюро, створених для обміну відомостями про прохачів позик між кредиторами. Це, з одного боку, знижує ризики здійснюваних угод, а з іншого — змушує всіх учасників ринку вкрай вимогливо ставитися до своєї кредитної історії, яка фактично є основою ділової репутації.
Незважаючи на всю специфічність українських умов, закордонний досвід розвитку кредитних бюро корисний для нашої країни. На сьогодні створенню в Україні таких структур перешкоджає відсутність спеціального закону про кредитні бюро. Якщо названий закон буде розроблено і прийнято, внаслідок якого це бюро у нас з’явиться, то кредитні ризики можуть бути значно знижені.
Ризик економічного зростання полягає, зокрема, і в політичних процесах. А тому ми зіштовхуємось із серйозними перешкодами банківського реформування.
Україна впритул підійшла до проведення політичних реформ... Нашій державі, суспільству яке лише на шляху до громадянського, вкрай необхідно структурувати політичну владу, чітко розподілити повноваження владних інституцій.
На практиці, організовуючи захист банківської системи і її діяльності, слід враховувати різні варіанти ризиків, зокрема: ретроспективні, поточні та перспективні; низькі, помірні й повні; політичні та економічні; зовнішні і внутрішні, а також — виробничі, комерційні, фінансові; допустимі, критичні, катастрофічні. Важливо їх своєчасно спрогнозувати і надійно управляти ними, уникаючи важких наслідків, не лише ризиків, але і найпоширеніших незаконних операцій, здійснюваних через банківську систему. При цьому прерогатива в боротьбі із зовнішніми ризиками надається органам влади і правоохоронної системи, а внутрішніми — НБУ і БСУ.
В умовах розвитку посттоталітарного суспільства стрімкого поширення набуває тіньова економіка як наслідок криміналізації економічних процесів. У зв’язку з цим введено термін кримінальної безпеки, яка становить такий різновид безпеки, який не має конкретного носія, але дуже впливає на економічне становище держави (економічні злочини, криміналізація суспільства тощо) та її мешканців (вбивства, грабежі, насильство, крадіжки тощо). Одним із характерних проявів криміналізації посттоталітарного суспільства є зростання частки тіньової економіки в сукупності з економічною діяльністю, зростання злочинності. Серед основних форм тіньової економіки виділяють такі: неофіційна; фіктивна; підпільна.
Незаконні операції в БСУ умовно поділяються на дві частини: ті, які застосовуються безпосередньо у банківських установах; ті, якими користуються підприємницькі структури з використанням банківських установ.
Набуло поширення розкрадання кредитів, які надаються невеликим комерційним структурам (найчастіше таким, що тільки утворилися спеціально для отримання такого кредиту) або приватним особам.
При вивченні підстав банкрутства слід звернути увагу на те, чи не є воно навмисним або псевдобанкрутством, коли боржник заявляє про свою неплатоспроможність, а сам приховує або передає за допомогою псевдоугоди чи інакше майно у володіння інших осіб. Всі такі факти та випадки фіктивної застави за підробленими або юридично неправомірними документами, або застави без її реального майнового забезпечення, — є доказами шахрайства з боку боржника. У документуванні розглянутого шахрайства є певні труднощі, які полягають у тому, що одержання кредиту і його повернення відноситься до сфери фінансових та цивільно-правових відносин, юридичний та економічний аналіз яких дуже складний, і не завжди приводить до реального наслідку — притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
» следующая страница »
1 ... 286 287 288 289 290 291292 293 294 295 296 ... 381