Економічні ризики — це такі ризики, які зумовлені негативними змінами в економіці країни або самого банку. Найпоширенішим видом економічного ризику, в якому сконцентровані окремі ризики, є ризик незбалансованої ліквідності, що являє собою неможливість своєчасно виконувати платіжні зобов’язання, зміни кон’юнктури ринку, рівня управління.
Виробничий ризик — це ризик, що може виникнути на виробництві, і який слід враховувати під час складання прогнозів.
Комерційний ризик — це ризик, який треба враховувати під час визначення прогнозів, він може виникнути у процесі реалізації продукції.
Фінансовий ризик є найнебезпечнішим, оскільки його важко спрогнозувати, і включає підвищення податкових ставок посеред фінансового року чи облікової кредитної ставки; певна фінансова стратегія фірми, якщо вона змінює ціни на цінні папери; зміна Національним банком курсу валют тощо.
Усі зазначені види ризику можуть бути трьох рівнів: допустимий, критичний, катастрофічний.
До зовнішніх ризиків відносяться ризики, які не пов’язані з діяльністю банка. На їх рівень впливає велика кількість факторів — політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні та ін.
До внутрішніх — ризики, які зумовлені діяльністю самого банку, його клієнтів чи конкретних контрагентів. На їх рівень впливає ділова активність керівництва банку, вибір політики та тактики тощо.
Останнім часом банки більш гостро відчувають потребу в управлінні ризиками. Під управліннями ризиками, слід розуміти всі вжиті заходи, які направлені на мінімізацію відповідного ризику та пошук оптимального співвідношення прибутковості й ризику, що має включати оцінку, прогноз і страхування відповідного ризику.
Економічний валютний ризик — це ризик зміни вартості активів чи пасивів банків внаслідок майбутніх змін курсу.
Ризик переводу — це ризик зміни вартості активів і зобов’язань банку, пов’язаний зі зниженням курсу валюти.
Банки бувають державними та комерційними, які в свою чергу поділяються на спеціалізовані, галузеві та універсальні. У кожному з них присутні всі види ризиків, але вірогідність частоти їх виникнення і специфіка залежить від самого банку.
Залежно від характеру банківських операцій ризики можна поділити на ризики активних і пасивних операцій.
Банк взагалі регулює свої ресурси для активних операцій завдяки пасивним. До пасивних операцій комерційних банків відносять відрахування їх прибутку на формування та збільшення статутного капіталу; величину кредитів, отриманих від інших юридичних осіб, депозитні операції. Загалом, лише перша група пасивних операцій формує власні кошти банку, а отримання банківських позик від інших юридичних осіб необхідне, найчастіше, для оперативного регулювання ліквідності балансів банку або для видачі непередбачених кредитів.
Депозитні операції — це операції із залученням коштів юридичних і/ або фізичних осіб у вклади або до запитання, або на визначений термін. Ризики пасивних операцій пов’язані з можливими ускладненнями в забезпеченні активних операцій ресурсами. Частіше за все це ризик, пов’язаний з ефективністю діяльності визначального вкладника (один виробник або група «споріднених» компаній).
Для попередження ризику щодо формування депозитів банкам слід дотримуватись оптимального співвідношення між пасивними і активними депозитними операціями, тобто вкладами підприємств у банк і вкладами, розміщеними одними банками в інших банках; визначати розмір і ліквідність залучених для зберігання цінних паперів для підвищення рівня та якості мобільних засобів; знайти доцільне мінімальне співвідношення власних засобів і ризикових активів; розробити методи розрахунку коефіцієнта пов’язання депозитів з обліком особливостей конкретного банку і керуватися ним при розміщенні депозитів.
» следующая страница »
1 ... 284 285 286 287 288 289290 291 292 293 294 ... 381