Процес відмивання грошей з певною мірою умовності поділяється на три фази: розміщення, розшарування та інтеграція.
Розміщення — це стадія, на якій гроші, переважно у формі готівки, вводяться до фінансової системи. Ця фаза є найнебезпечнішою з точки зору можливості виявлення правоохоронними та іншими контролюючими органами. Готівкові гроші розміщуються у банках, обмінних пунктах, страхових компаніях, брокерських конторах, шляхом поштових переказів і т. ін. або у закладах, що інтенсивно працюють з готівкою, — ресторанах, казино, магазинах, у першу чергу таких, що торгують коштовними речами. Використовуються імпортно-експортні компанії, фірми з торгівлі нерухомістю. Казино переводять гроші у фішки, потім у зворотному порядку — фішки у готівку чи чеки. Саме на цій фазі найефективнішою є протидія відмиванню грошей, причому на перше місце тут виходять не правоохоронні заходи, а застосування ефективних регуляційних правил для фінансової системи.
Розшарування (або ешелонування) — це стадія, на якій гроші відмежовуються від джерела свого походження шляхом створення складних «шарів» фінансових трансакцій, зокрема, із застосуванням банківських рахунків на підставних осіб. Метою є ускладнення моніторингу їх переміщення та надання анонімності. Цей процес також включає зміщування «законних» та «незаконних» прибутків, використання накладних та акредитивів на неіснуючі поставки, перекази на підставні фірми.
Інтеграція — це фаза, на якій грошам надається видимість отриманих законним шляхом. Незаконні надходження повертаються в економіку шляхом банківських позик, що не викликає потреби у сплаті податків, через придбання коштовних речей, таких, як нерухомість, акції та облігації.
Відмивання грошей у країнах колишнього Радянського Союзу інколи плутають з досить відмінним процесом, що має іншу мету, але деякі спільні риси у реалізації, — мається на увазі виток капіталу. Насправді це зовсім різні процеси, які мають різні цілі, але механізми їх проведення однакові в тому, що обидва передбачають використання складних схем переміщення грошових коштів. В той же час, і більш-менш «класичне» відмивання грошей має місце — значні обсяги грошей, що приховуються від податків, потребують легалізації, так само, як і гроші, отримані за фальшивим авізо, незаконними банківськими кредитами, іншим злочинним шляхом, якщо їх передбачається залучити до легальної економіки. Процес витоку капіталу сам по собі також передбачає його легалізацію, якщо гроші планується інвестувати в економіку країн, що мають строгі регуляційні правила та відповідне законодавство. Схеми з приховання джерела грошей використовуються і в тому разі, якщо потрібно приховати не стільки джерело коштів, скільки їх власника.
Одним із методів розміщення грошей у фінансових інститутах є «смарфінг». При використанні «смарфінга» значні суми грошей розбиваються на менші за встановлений поріг і розміщуються у фінансових установах. Для цього використовується значна кількість осіб («смарфів»), що й проводять таке розміщення.
Інший спосіб розміщення передбачає використання «інсайдерів» — осіб, що використовують тим чи іншим шляхом своє корпоративне становище для власного збагачення. Проблема «інсайдерів» виходить за межі відмивання грошей і стосується широкого кола зловживань корпоративним службовим становищем та зловживань довірою.
Ще один спосіб, що використовується при розміщенні готівки — через «альтернативну» банківську систему. Системи такого роду існують протягом століть, замінюючи собою традиційні банківські, мають відділення в країнах Заходу, де переважно і отримуються гроші, що їх потрібно відмити.
Окрім наведених засобів, можуть використовуватися і перекупка коштовних речей, експортно-імпортні операції, фірми-прикриття тощо. Змішування має місце тоді, коли злочинна організація комбінує незаконно здобуті гроші із законними, а потім репрезентує всю суму як прибуток від законного бізнесу.
» следующая страница »
1 ... 289 290 291 292 293 294295 296 297 298 299 ... 381