Обов’язковим принципом має стати відповідність актів, прийнятих на різних рівнях управління, законам і нормативним актам більш високого рівня. Потрібно також істотно обмежити коло органів, що мають право видання нормативних актів. У нормативних актах не мають порушуватися права підлеглих організацій.
Усунення адміністративного пута і гальм, що повинне бути наслідком законодавчого врегулювання відносин з управління економікою, дасть можливість повніше використати той правовий інструментарій, що міститься в Цивільному Кодексі України.
Система господарських зв’язків має перейти в правову форму договору. Внаслідок специфіки відносин ця форма впливає на реальні відносини. Однак закладені в ній можливості реалізувалися недостатньо. Однією з причин є недотримання належних пропорцій між адміністративною ієрархічною оцінкою діяльності підприємців, державних підприємств і оцінкою інтересів споживача.
Важлива роль в розв’язанні таких завдань належить науковій розробці відповідного методу регулювання цих процесів.
Правознавці стверджують, що «під методом слід розуміти спосіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права та обов’язки, характер взаємовідносин суб’єктів, правові засоби впливу в разі порушення прав і обов’язків.
Зовнішньою формою права виступає правова норма, законодавство. Нормотворча діяльність становить необхідну сполучну ланку між фактичними суспільними відносинами, умовами суспільного життя, з одного боку, і правом — з іншого. Без волі держави не могли б з’явитися правові норми або будь-які інші форми нормативних актів. Реальна регулююча місія права по упорядкуванню найбільш важливих суспільних відносин своєю логікою веде до пошуків у праві власних устоїв як суспільного явища» [165, с. 20].
Окрім цього, фінансове право виділяє метод фінансово-правового регулювання як «сукупність засобів впливу на учасників фінансово- правових відносин, які характеризуються юридичними фактами, з якими пов’язуються виникнення фінансових правовідносин, правовим статусом їх суб’єктів та розподілом права і обов’язків між ними, видами санкцій за порушення приписів держави і порядком їх застосування. Ці юридичні ознаки властиві методам регулювання всіх галузей права. Фінансовому праву, як і іншим публічним галузям, наприклад, адміністративному, властивий метод власних приписів, метод субординації» [165, с. 29]. Фінансові правовідносини можуть виникати тільки на основі правових актів, обсягу прав і обов’язків, що встановлюються державою. У фінансових правовідносинах права та обов’язки визначені законодавством, а санкції фінансово-правових норм завжди мають каральний фінансовий характер.
За допомогою закріплення у відповідних правових нормах право- чинності і юридичних обов’язків фіксуються такі первинні способи впливу на поведінку людей, як дозвіл, наказ, заборона й рекомендація. Дозвіл дає широку можливість сторонам самим встановлювати для себе суб’єктивні права і брати обов’язки щодо виконання певних фінансових повноважень. Наказ містить у собі імперативні засади, що є обов’язковими для обох сторін фінансових правовідносин.
Залежно від способу впливу на поведінку людей визначається два методи правового регулювання: державно-нормативний і колективно- договірний (локальний). Державно-нормативний метод виражається в тому, що держава розробляє і приймає закони та інші форми нормативних актів, які направлені на виконання всієї системи державного управління суспільством, економікою. Всі законодавчі акти, що приймаються як органами державної влади, так і органами державного управління, є наслідком державно-нормативного методу регулювання (з питань безпеки БСУ - додатки В.1—6).
Локальний метод правового регулювання проявляється переважно у формі договору [136, с. 30]. При локальному методі сторонам надано певну ініціативу, а регулюються питання, які мають значення лише для конкретного підприємства, установи, організації.
» следующая страница »
1 ... 153 154 155 156 157 158159 160 161 162 163 ... 381