— планування повинне бути центральною ланкою всього процесу управління банком, його головним інструментом, однак фактично поки не є таким для переважної більшості банків. До сьогодні на практиці ще поширена така вкрай збіднена і неефективна схема банківського управління: оперативний аналіз — регулювання — частковий контроль [167, с. 111].
Правове регулювання суспільних відносин глибоко диференційовано залежно від їх характеру. Право, навіть незначною мірою, втручається у взаємні відносини людей, залишаючи значне місце для прояву індивідуальності кожного. Разом з тим, майже усі відносини в галузі керування економікою регулюються законами і підзаконними актами. Основне джерело правового регульоване в цій сфері — підзаконні акти.
Розглядаючи право в системі соціального управління, можна розрізнити дві основні форми впливу правової системи на систему управління.
Право створює загальну нормативну систему, що впливає на формування управлінських рішень. Відповідно до цієї форми управлінські рішення приймаються, а потім набувають реальної чинності. Це та форма, завдяки якій рекомендації, думки, рішення знаходять нову якість, стають правилом, порушення якого спричиняє певні наслідки. Сюди відноситься законодавство, що регулює усі види діяльності в сфері економіки і фінансів.
Завдяки правовій формі рішення включається в загальну систему правового регулювання.
Варто зауважити, що далеко не завжди наданням тому чи іншому управлінському рішенню форми нормативного акта вже забезпечується дотримання норми. Досвід показує, що для реалізації рішення слід застосувати правові засоби, поряд із створенням нормативної системи, яка регулює економічні та фінансові відносини.
Окрім цього, право відіграє важливу роль в організації самої системи управління. Право використовується не тільки для регулювання суспільних відносин, але й у більш тісній сфері безпосередньої організації управління. Ця організаційна функція права має істотне значення для всієї системи управління. Такі норми визначають, на якому рівні приймаються рішення, який порядок їхньої підготовки і реалізації, чиї рішення і для кого обов’язкові, як погоджуються управлінські рішення різних рівнів.
Проблеми правового регулювання відносин, пов’язаних з організацією управління, досліджуються головним чином теорією адміністративного права, в якій розроблено низку плідних висновків та практичних рекомендацій.
Подвійна система взаємозалежності тісно пов’язує управління БСУ та правове регулювання нею.
Управління БСУ провадиться відповідно до правових норм, що регулюють систему органів управління, їх структуру, порядок діяльності, відносини, пов’язані з реалізацією управлінських рішень. Чинне право встановлює умови, відповідно до яких має здійснюватися управління. Приймаючи рішення на всіх рівнях, кожна керуюча система має не тільки дотримуватись урегульованого правом порядку прийняття і реалізації рішень, але і враховувати те чинне право, що регулює відносини, які так чи інакше можуть бути пов’язані з результатом прийнятого рішення.
На жаль, на практиці управлінські рішення стосовно БСУ, у тому числі і ті, котрі набули форми нормативних актів, часто не відповідають, а іноді й суперечать нормам чинного права, у чому ми зможемо пересвідчитися в наступних підрозділах.
Зараз у зв’язку з перебудовою управління економікою і фінансовим механізмом істотні зміни вносяться й у правові акти, що регулюють діяльність БСУ. Сформований протягом попередніх десятиліть радянської епохи «неозорий масив» нормативних актів і партійних директив, виданих на різних рівнях системи управління економікою, сприяв нагромадженню тих негативних явищ, які не вдається подолати вже більше десяти років незалежності. Нерідко деякі з цих актів суперечили не тільки один одному, але і нормам права, закріпленим у законах і постановах уряду.
» следующая страница »
1 ... 149 150 151 152 153 154155 156 157 158 159 ... 381