На підставі норм і нормативів провадиться фінансовий контроль.
Зокрема, розмір облікової ставки Національного банку України є вагомим інструментом грошово-кредитної політики держави, сприяє збільшенню обсягу інвестицій у виробництво або їх зменшенню; може впливати на інфляцію, формування цін.
Законодавчо закріплені нормативи та норми є обов’язковими, тому визначення їхнього розміру є відповідальною справою. Наприклад, багато критичних зауважень останнім часом поступає щодо нормативів оподаткування. Високі ставки податків (на 1 гривню заробітної плати — 80-90 копійок податків) призводять до приховування прибутків і доходів, переходу у тіньову економіку. Це викликає потребу реформування податкового законодавства.
Як свідчить досвід, ухвалення законів Верховною Радою України пов’язане нерідко з політичною кон’юнктурою різноманітних партій, блоків, за якими стоять представники бізнесу і впливають на положення чи норми, які мають відповідати їхнім інтересам.
Доповненням до відповідних законів, інструкцій, які детально регламентують потрібні операції, дають змогу виконувати відповідні положення закону.
Інструкції видаються органами державного управління і контролю. Вони пояснюють певні положення закону; визначають методику розрахунків; регламентують форми звітності.
Одна з причин великої кількості порушень у галузі фінансів є нестабільність нормативно-правової бази БСУ. Нормативно-правове забезпечення фінансового механізму в галузі кредитування економіки провадиться відповідно до: Конституції України (28 червня 1996); Закону України «Про цінні папери і фондову біржу« (18 червня 1991); щорічні закони про Державний бюджет України на відповідний рік; закони України: «Про цінні папери та фондову біржу» (1991); «Про страхування« (1996); «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996); «Про лізинг« (1997); «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (1997); «Про Національний банк України» (1999); «Про банки і банківську діяльність» (2000); «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (2000); «Про інститути спільного інвестування» (2001); «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (2001); «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2001); Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21 листопада 1996 р. визначено зобов’язання перед громадянами України, які втратили внаслідок знецінення грошові заощадження, вкладені до 2 січня 1992 р. в установи Ощадбанку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери; правових норм, що містяться в Указах Президента України, насамперед від 28 лютого 1992 р., щодо частки і правового статусу мінімальної частини внутрішньої державної позики уряду СРСР 1982 р., яка розміщена в Україні; «Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій» від 25 травня 1994 р.; «Про першочергові заходи щодо компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових зобов’язань» від 15 червня 1994 р.
Нормативні акти із регулювання відносин щодо безпеки БСУ і банківської діяльності, що їх видає головний суб’єкт цих відносин з боку держави — Національний банк України, що будутьт розглянуті нижче (додаток В.23).
Суб’єктами регулювання фінансових послуг є також комерційні банки, інститути спільного інвестування, довірчі товариства, страхові компанії, пенсійні фонди, емітент фінансових інструментів, депозитарії. Вони не підпорядковані державним органам, а створені для отримання прибутку.
Нормативно-правове регулювання банківської діяльності, у тому числі валютні операції, провадиться Національним банком України відповідно до Конституції та Законів України «Про Національний Банк України» та «Про банки і банківську діяльність».
» следующая страница »
1 ... 156 157 158 159 160 161162 163 164 165 166 ... 381