Банківське безпекознавство

ФПН поділяються на такі види: норми, що зобов’язують, у випадку їх невиконання, вживати примусові заходи у вигляді санкцій; норми, що забороняють (заборонено зберігати готівку в касах понад ліміт тощо); норми, що уповноважують (банк визначає відсотки від користування кредитом на свій розсуд тощо) [102, с. 193].

Серед принципів функціонування ФМ виділяють такі:

плановість. Фінансові плани: держави (бюджет), підприємства (баланс доходів і витрат, бізнес-план), міністерства (зведений баланс доходів і видатків), установ і організацій (кошторис доходів і видатків), банків (кредитний план і касовий план);

облік і контроль. Для юридичних і фізичних осіб установлено єдині правила обліку;

контроль. Від імені держави його ведуть Верховна Рада, Державна податкова служба, Казначейство, органи місцевого самоврядування, Контрольно-ревізійна служба України, Рахункова Палата України;

рівноправність національностей і національних меншин;

участь населення в управлінні справами держави, через обраних депу­татів;

законність — дотримання фінансової дисципліни.

Останній принцип передбачає обов’язкове покарання за невиконання певних законів та інших фінансово-правових норм [102, с. 194].

Кожен закон України, який регламентує фінансову діяльність, передбачає відповідні санкції за невиконання його статей. Порушення певних інструкцій, положень інших нормативних актів зумовлює покарання згідно з Адміністративним або Кримінальним кодексами України (додаток В.2). Сучасна фінансова політика держави і новий зміст фінансових взаємовідносин між суб’єктами впроваджуються у життя через фінансове законодавство, до якого входять як загальні, так і спеціальні нормативні акти, що регулюють фінансові відносини, пов’язані з переходом до ринкової економіки, що докорінно змінює характер самих норм.

Важливого значення набуває наукове обґрунтування методів і нормативів фінансового регулювання, яке в такому разі стає важливою підсистемою ФМ.

Усі елементи ФМ в разі їхньої сукупної дії у господарській практиці можна поділити на дві підсистеми: фінансове забезпечення; фінансове регулювання.

До фінансового забезпечення належать: самофінансування; креди­тування; бюджетне асигнування. Якщо коштів у підприємств нема, вони можуть узяти кредити в комерційних банках, кредитних спілках, використовувати сучасні форми непрямого кредитування — лізинг чи факторинг.

Фінансове регулювання — це заснований на певних принципах та правовому регламентуванні процес організації фінансових потоків у суспільстві між органами державного управління і підприємствами. Фінансові методи регулювання, по суті, є методами поділу. Відомі такі два методи розподільних відносин: сальдовий і нормативний [102, с.198].

Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдового) елемента в розподілі доходів.

Одним з видів фінансових важелів впливу є норми і нормативи, які посідають найважливіше місце в системі управління фінансовим механізмом.

«Нормативи — це абсолютні та відносні величини, які застосовуються для регулювання фінансових відносин; вони виражають загальні вимоги до затрат і результатів виробництва, обміну та розподілу. Нормативи є розрахунковими величинами затрат, тому їх застосовують як показник співвідношення різних показників або для розрахунку деяких показників.

Норми — це узаконені або визнані обов’язковими для використання як певна міра величини показників або поведінки» [102, с. 199].

У правовому забезпеченні фінансового механізму нормативи є одним з основних засобів регулювання грошових потоків. Закон або інша правова норма, що стосується формування доходів, їхнього розподілу, креди­тування, обчислення витрат тощо опирається на певні економічні нормативи або норми.

До таких нормативів в БСУ відносяться: облікові ставки НБУ; нормативи обов’язкового резервування депозитів комерційних банків; податкові ставки; розміри статутних фондів комерційних банків тощо.

 

« Содержание


 ...  160  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я