ФПН поділяються на такі види: норми, що зобов’язують, у випадку їх невиконання, вживати примусові заходи у вигляді санкцій; норми, що забороняють (заборонено зберігати готівку в касах понад ліміт тощо); норми, що уповноважують (банк визначає відсотки від користування кредитом на свій розсуд тощо) [102, с. 193].
Серед принципів функціонування ФМ виділяють такі:
плановість. Фінансові плани: держави (бюджет), підприємства (баланс доходів і витрат, бізнес-план), міністерства (зведений баланс доходів і видатків), установ і організацій (кошторис доходів і видатків), банків (кредитний план і касовий план);
облік і контроль. Для юридичних і фізичних осіб установлено єдині правила обліку;
контроль. Від імені держави його ведуть Верховна Рада, Державна податкова служба, Казначейство, органи місцевого самоврядування, Контрольно-ревізійна служба України, Рахункова Палата України;
рівноправність національностей і національних меншин;
участь населення в управлінні справами держави, через обраних депутатів;
законність — дотримання фінансової дисципліни.
Останній принцип передбачає обов’язкове покарання за невиконання певних законів та інших фінансово-правових норм [102, с. 194].
Кожен закон України, який регламентує фінансову діяльність, передбачає відповідні санкції за невиконання його статей. Порушення певних інструкцій, положень інших нормативних актів зумовлює покарання згідно з Адміністративним або Кримінальним кодексами України (додаток В.2). Сучасна фінансова політика держави і новий зміст фінансових взаємовідносин між суб’єктами впроваджуються у життя через фінансове законодавство, до якого входять як загальні, так і спеціальні нормативні акти, що регулюють фінансові відносини, пов’язані з переходом до ринкової економіки, що докорінно змінює характер самих норм.
Важливого значення набуває наукове обґрунтування методів і нормативів фінансового регулювання, яке в такому разі стає важливою підсистемою ФМ.
Усі елементи ФМ в разі їхньої сукупної дії у господарській практиці можна поділити на дві підсистеми: фінансове забезпечення; фінансове регулювання.
До фінансового забезпечення належать: самофінансування; кредитування; бюджетне асигнування. Якщо коштів у підприємств нема, вони можуть узяти кредити в комерційних банках, кредитних спілках, використовувати сучасні форми непрямого кредитування — лізинг чи факторинг.
Фінансове регулювання — це заснований на певних принципах та правовому регламентуванні процес організації фінансових потоків у суспільстві між органами державного управління і підприємствами. Фінансові методи регулювання, по суті, є методами поділу. Відомі такі два методи розподільних відносин: сальдовий і нормативний [102, с.198].
Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдового) елемента в розподілі доходів.
Одним з видів фінансових важелів впливу є норми і нормативи, які посідають найважливіше місце в системі управління фінансовим механізмом.
«Нормативи — це абсолютні та відносні величини, які застосовуються для регулювання фінансових відносин; вони виражають загальні вимоги до затрат і результатів виробництва, обміну та розподілу. Нормативи є розрахунковими величинами затрат, тому їх застосовують як показник співвідношення різних показників або для розрахунку деяких показників.
Норми — це узаконені або визнані обов’язковими для використання як певна міра величини показників або поведінки» [102, с. 199].
У правовому забезпеченні фінансового механізму нормативи є одним з основних засобів регулювання грошових потоків. Закон або інша правова норма, що стосується формування доходів, їхнього розподілу, кредитування, обчислення витрат тощо опирається на певні економічні нормативи або норми.
До таких нормативів в БСУ відносяться: облікові ставки НБУ; нормативи обов’язкового резервування депозитів комерційних банків; податкові ставки; розміри статутних фондів комерційних банків тощо.
» следующая страница »
1 ... 155 156 157 158 159 160161 162 163 164 165 ... 381