Нормативний документ, який визначає, що застава - це спосіб забезпечення зобов’язань, має назву Закон України “Про заставу”. Кредитор (заставоутримувач) має право у випадку невиконання боржником (заставник) забезпеченого заставою зобов’язання отримати задоволення від вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Так, предметом застави може бути майно, майнові права, в тому числі нерухомість, яке може бути відчужене заставником і на яке може бути покладене стягнення. Договір застави, предметом якої є нерухоме майно, повинен бути нотаріально засвідчений на основі відповідних правових документів. Така процедура здійснюється за місцем знаходження нерухомого майна. Застава нерухомістю,
12 Закон України “Про оренду державного і комунального майна” від 10 квітня 1992р. зі змінами і доповненнями.
до того ж, підлягає державній реєстрації у випадках і в порядку, передбачених законодавством.
Другий розділ цього закону присвячений іпотеці - застава землі, нерухомого майна, що залишається у заставника або третьої особи. Відповідно, в такому випадку предметом застави є майно, пов’язане із землею будівництво, споруда, квартира, підприємство як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого. Коли здійснюється іпотека нежитлових будівель і споруд, то предметом застави одночасно виступають також права на користування земельних ділянок, на якому розташовані дані об'єкти.
На початку вересня 2001 року набрав чинності Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, прийнятий Верховною Радою України 12 липня 2001 року. Даний закон регулює всі правовідносини, які виникають в процесі проведення оцінки майна, майнових прав, які належать фізичним і юридичним особам на території України.
В рамках даного правового документу здійснюється дві взаємопов’язані форми регулювання - громадське і державне регулювання оцінки. Функції по державному регулюванню покладені на Фонд державного майна України. Одною із функцій державного регулювання є контроль за дотриманням нормативно-правового і організаційного забезпечення оцінки. Іншою функція держави пов’язана із забезпеченням роботи Наглядової Ради з питань оціночної діяльності та екзаменаційної комісії в сфері підготовки оцінювачів. Громадське регулювання заключається, в першу чергу, в контролі і регулюванні діяльності членів громадської організації оцінювачів самими організації оцінювачів.
Крім того, закон передбачає, що професійна підготовка оцінювачів буде здійснюватися учбовими закладами, які підписали з угоду з Фондом держмайна. Загалом даний закон є новаторським і таким, що закріплює та розвиває сформовану інфраструктуру оцінки майна в Україні.
Наступною складовою законодавства, що стосується процесів використання об'єктів комерційної нерухомості, є Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 року. Даний нормативний документ визначає загальні правові та економічні засади здійснення підприємницької діяльності (лізинг), “яка спрямована на інвестування власних і залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається їм у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових
13*
платежів .” Якщо об’єктом лізингу є майно, то таким же об’єктом цієї угоди може бути і комерційна нерухомість, згідно законодавства.
Аналізуючи Закон України “Про товарну біржу”, доводиться, що нерухомість є товаром, так як має споживчі властивості, економічну вартість, корисність тощо, а відповідно - допущений законодавцем до обороту на біржі.
» следующая страница »
1 ... 193 194 195 196 197 198199 200 201 202 203 ... 433