В організаційному відношенні державне регулювання операцій з нежитловою нерухомістю здійснюється у двох формах: шляхом прямого впливу, тобто адміністративним способом; шляхом непрямого (другорядного) впливу або економічними методами управління.
Економічні методи управління ринку комерційної нерухомості здійснюється за допомогою:
а) система оподаткування майна і пільг (ставки податків і звільнення від них);
б) регулювання облікової ставки (дисконтної політики НБУ);
в) реалізації державних цільових програм;
г) амортизаційної політики;
д) зовнішньоекономічної діяльності.
Адміністративне управління не пов’язане зі створенням додаткових матеріальних стимулів або штрафних санкцій, воно засноване на владі держави і включає в себе міри заборони, примусів або дозволів. Пряме адміністративне управління об’єднує сукупність слідуючи прийомів:
□ викуп в державну власність будь-яких об'єктів комерційної нерухомості для суспільних потреб;
□ підтримка правопорядку на ринку;
□ введення заборон і санкцій за відхилення від нормативних вимог при здійснення угод з комерційним нерухомим майном;
□ контроль за додержанням всіма учасниками ринку встановлених норм і правил;
□ встановлення обов’язкових вимог до стану і якості різного роду діяльності на ринку комерційної нерухомості і до його учасників;
□ відбір і посвідчення статусу професійних учасників ринку нерухомості - ліцензування, реєстрація, передача прав уповноважених осіб органами виконавчої влади по здійсненню угод з об'єктами державної і муніципальної власності;
□ створення нормативної бази - законів, постанов, інструкцій, правил, положень, що регулюють функціонування ринку нежитлової нерухомості.
Основним законом, який передбачає існування власності в нашої країні, права володіти, користуватися і розпоряджатися нею, що може бути результатом діяльності, є Конституція України. В даній ситуації мається на увазі і право власності на нерухоме майно. Крім цього, в ст. 41 прямо вказано, що “... ніхто не може бути протиправно позбавлений” будь-якого права власності.
Інший закон України, який спрямований на підтримку державного суверенітету є Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. Його мета - забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів країни для підвищення рівня життя її народу. В даному нормативному документі обумовлена сутність Національного багатства України, права власності як відносин, його суб’єкти, форми власності, які існують в Україні. Зокрема зазначено, що об'єктами права індивідуальної власності можуть бути засоби виробництва та інші майно виробничого призначення, саме до складу якого входить комерційна нерухомість. Крім того, комерційне нерухоме майно може перебувати і у інших формах власності, наприклад у спільній, коли “майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для
спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю ... Розмір частки
•„10
кожного визначається ступенем його трудової участі .
Відповідно до цього ж закону, суб'єктами права колективної власності на нерухоме комерційне майно є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання та інші організації, що є юридичними особами; а суб'єктом права загальнодержавної і комунальної власності є держава в особі Верховної Ради України та, відповідно, адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
» следующая страница »
1 ... 191 192 193 194 195 196197 198 199 200 201 ... 433