трансакційні витрати малого підприємства, величина яких зменшиться завдяки передачі функції ініціативи головній ланці інтеграційного утворення і усуненню ризиків ринкової взаємодії; О - обсяг реалізації продукції, який відповідатиме виробничим можливостям малого підприємства; його величина може зростати за рахунок підвищення професіоналізму і результативності діяльності менеджменту інтеграційного утворення (зміною цінових параметрів обсягу реалізації продукції нехтуємо, оскільки збільшення ціни на ресурс, пропонований окремим підприємством у користування інтеграційному утворенню апріорі не може відбуватися, тому що лише за цих умов інтеграція стає можливою).
Конкретні розрахунки збільшення доходу малого підприємства, яке набуло статусу структурної ланки інтеграційного утворення, здійснюються за стандартними методиками, які враховують специфіку діяльності галузі.
Що ж стосується інтеграційного утворення, то його цільова функція, хоча і має приблизно такий же вигляд, як у формулі (2.2), однак повинна враховувати суттєве зростання витрат адміністрування, пов’язане зі збільшенням розмірів компанії після приєднання нової структурної ланки. Тому поліпшення її економічних параметрів може проявлятися у:
- зниженні собівартості продукції (послуг) завдяки зростанню масштабів виробництва, взаємодоповнюваності ресурсів і зменшенню питомих трансформаційних (виробничих) витрат (Вв)
- зниженні сукупних трансакційних витрат (Вщ) завдяки поліпшенню
структури бізнес-процесів і зменшенню вартості специфічних ресурсів, що перекриває збільшення витрат адміністрування;
- збільшенні обсягів реалізації продукції за рахунок підвищення професіоналізму і результативності роботи менеджменту підприємства (О).
Тобто, залежність доходу інтеграційного утворення від вказаних параметричних чинників, може бути описана формулою (2.3).
Д = f (Ве; Втлс ; О ) (2.3)
Як бачимо, у обох випадках максимізація цільової функція залежить, серед інших, від трансакційних витрат, однак склад цих витрат відрізняється для приєднуваних підприємств і тих, що реалізують стратегію інтеграційного зростання.
З погляду неокласичної теорії, перевагу слід надавати зростанню розмірів фірми, оскільки це зменшує ресурсне напруження (у межах фірми відпадає необхідність в укладанні великої кількості контрактів з приводу кожної передачі ресурсів між її підрозділами), збільшує технологічні можливості і забезпечує ефект масштабів діяльності, посилюючи тим самим конкурентні позиції фірми, наближаючи її до монопольного становища на ринку. Цінова координація замінюється адміністративною, що також дає змогу скоротити витрати на здійснення трансакцій.
Однак при зростанні розмірів фірми у певний момент починають скорочуватися доходи від здійснення підприємницької функції, оскільки зростають внут- рішньоорганізаційні витрати, тобто витрати, що спрямовуються на координування і узгодження діяльності усіх елементів (учасників) фірми. На це вказували ще Р. Коуз та О. Уільямсон, підкреслюючи, що внутрішньофірмові трансакційні витрати переважно зумовлюються опортуністичною поведінкою членів фірми. З огляду на збільшення цих членів, зростає і неспівпадання їх інтересів, що проявляється у посиленні опортуністичної поведінки тих учасників інтеграційного утворення, чиї інтереси, на їх думку, задовольняються не повною мірою.
На наш погляд, це особливо проявляється на пострадянському просторі і пояснюється прагненням власника бізнесу використати усі можливості несприятливого для найманих працівників становища на ринку праці, занижуючи при укладанні угоди про найм ціну трудових ресурсів. Усвідомлюючи це, наймані працівники ухиляються від належного виконання роботи. І чим вищою є інтелектуальна складова роботи, тим ширшими є можливості ухиляння, а значить - більшими витрати контролю.
» следующая страница »
1 ... 130 131 132 133 134 135136 137 138 139 140 ... 241