Що ж стосується внутрішніх трансакційних витрат (витрат адміністрування), то вони у працях науковців окреслені лише в загальному вигляді, що не дає змоги визначити реальні способи управління ними [1; 6; 13; 33]. Так, досліджуючи характер взаємодії між учасниками організації, В. Ананьїн зазначає, що для внутрішньофірмових трансакцій характерні витрати, пов’язані з пошуком інформації всередині організації, підготовкою і прийняттям рішень, контролем виконання рішень, вирішенням спорів, розробкою і підтриманням корпоративних стандартів. При цьому він підкреслює, що якщо в маленьких компаніях відсутність корпоративних стандартів не призводить до росту трансакційних витрат, то у великих це одразу впливає на загальну економічну ефективність бізнесу і внутрішній клімат компанії [1]. Очевидно, що напрацювання певних норм поведінки зменшує витрати на контроль за нею і підвищує можливості адміністрування. На це звертає увагу і Д. Крепс, підкреслюючи, що межі фірми залежать від її “організаційної культури” і проходять там, де “краща адаптація в одних видах діяльності буде врівноважуватися гіршою адаптацією у інших”[ 89].
Ще Р. Коуз та О. Уільямсон вказували, що внутрішньофірмові трансакційні витрати переважно зумовлюються опортуністичною поведінкою працівників фірми. Як ми вважаємо, це особливо проявляється на пострадянському просторі і пояснюється прагненням власника бізнесу (принципала) використати усі можливості несприятливого для найманих працівників становища на ринку праці, занижуючи при укладанні угоди про найм ціну трудових ресурсів. Усвідомлюючи це, наймані працівники ухиляються від належного виконання роботи. І чим вищою є інтелектуальна складова роботи, тим ширшими є можливості ухиляння, а значить - більшими витрати контролю.
Ці витрати Г. Демсец у своїй пізнішій праці “Ще раз про теорію фірми” назвав “управлінськими витратами” [19]. Однак, на нашу думку, таке визначення не зовсім правомірне, оскільки зовнішні трансакційні витрати також виникають у ході підготовки управлінських рішень, тому їх теж можна віднести до управлінських. Водночас важливим моментом у обґрунтуванні вибору форми економічної взаємодії підприємства з іншими суб’ єктами ринку є порівняння наявних витрат ринкової взаємодії у процесі обміну економічними благами (ресурсами) із додатковими витратами, необхідними для зміни механізму адміністрування у разі приєднання чи створення нової структурної одиниці для продукування цього ресурсу у межах підприємства. Тому необхідно виокремити ці додаткові витрати, називаючи їх “витратами адміністрування”, на що звертає увагу низка вчених [б; 1G; 11; 13]. З огляду на це нами розроблена класифікація трансакційних витрат, що виникають при об’єднанні фірми, яка подана на рис. 2.1G.
Трансакційні витрати фірми, пов’язані з організаційним ■ зростанням (процеси злиття, об’єднання) Н
1
І
До об’єднання (зовнішні витрати)
Після об’єднання (витрати адміністрування)
Витрати пошуку або придбання інформації про можливості об’єднання з іншими суб’єктами ринку
Витрати на оплату праці (з нарахуваннями на соціальне страхування) адміністративного апарату
Витрати на на аудиторську перевірку потенційних партнерів
Витрати на налагодження та функціонування системи інформаційного забезпечення нового об’ єднання
Витрати на заходи з удосконалення управління | і розвиток персоналу
Витрати, пов’язані з узгодженням умов об’єднання (підготовка змін до статуту)
Витрати на науково-дослідну роботу, пов’язану з удосконаленням продуктів нових структурних ланок
Втрати, пов’язані з уповільненням надходження інформації до вищого менеджменту і її фільтруванням
Втрати внаслідок прорахунків, допущених при об’єднанні через приховування частини інформації про стан учасників об’ єднання
» следующая страница »
1 ... 128 129 130 131 132 133134 135 136 137 138 ... 241