Сучасні зарубіжні та вітчизняні науковці визнають наявність трансакційних витрат як невід’ємних елементів ринкових відносин, у які вступають суб’єкти підприємництва [31; 32; 51; 54]. Дослідники, вивчаючи їх роль в економічних процесах, підтримують твердження Р. Коуза про те, що “економічні агенти діють у світі великих трансакційних витрат, погано чи недостатньо чітко визначених прав власності, у світі жорстких інституційних реальностей, сповнених ризику і невизначеності” [38, с. 13].
Як зазначалося раніше, інституційне середовище перехідного періоду суттєво збільшило ризики ринкових трансакцій, що зумовило необхідність додаткових витрат суб’єктів господарювання на дотримання і захист укладених угод (контрактів). Це, серед інших причин, погіршило ефективність їх діяльності, оскільки безпосередньо призводило до зростання сукупних витрат. Усвідомлюючи надмірність витрат ринкової взаємодії і прагнучи їх мінімізувати, вітчизняні підприємства уже наприкінці 90-х років почали ініціювати інтеграційні процеси. Залежно від галузевої приналежності, розміру підприємства, його конкурентних позицій, ці процеси відрізняються за характером усуспільнення ресурсів (злиття, поглинання чи об’ єднання у асоціації, кластери, вертикально інтегровані структури) та організаційно-правовою формою функціонування (приватні підприємства, кооперативи, товариства, корпорації, холдинги тощо). Теорія фірми розглядає такі інтеграційні структури як мережу довгострокових контрактів, утворену за принципом економічної вигідності постійної взаємодії певної сукупності різних виробничо-господарських структурних одиниць, об’єднаних єдиним технологічним процесом [13, с. 111].
Варто зазначити, що науковці, досліджуючи поведінку суб’єктів господарювання у процесі обміну економічними благами, приділяли здебільшого увагу витратам ринкової взаємодії, тобто зовнішнім трансакційним витратам. При цьому багатьма із них підкреслювалось, що величина витрат ринкової взаємодії суттєво залежить від інститутів захисту прав власності, сформованих у певній економічній системі (країні), оскільки, як зазначав Д. Норт вони “охоплюють як заборону індивідам щось робити, так і умови, за яких іноді їм дозволяється здійснювати певні види діяльності. Тому за визначенням, вони правлять за основу, на якій відбувається людська взаємодія” [51, с. 12]. Причому значення мають не лише закони, що визначають порядок обміну цими правами, а й дієвість відповідних регулятивних структур (йдеться про правочинну систему, яка захищає від порушень укладених угод) [10; 11; 32; 46; 60; 61; 78]. На нашу думку, це має важливе значення для перехідних економік, де правовий механізм тільки налагоджується і норми поведінки суб’єктів ринку часто йдуть врозріз із уявленнями про те, якими вони мають бути в цивілізованому суспільстві. Тому досить високою є вірогідність неочікуваних дій з боку чинного чи потенційного партнера по трансакціях. За цих умов трансакційні витрати суттєво зростають, на що вказують науковці, які досліджують перехідні економіки [20; 31; 74]. Зокрема, Л. Таміліна зазначає, що “в умовах неефективної інституційної бази, не відпрацьованості роботи інститу- ційного механізму, існує безліч можливостей для маніпулювання правовим механізмом з метою досягнення влас-них інтересів” [74].
Очевидно, що недосконалість інституційного середовища в перехідний період зумовлює втрати, пов’язані з неврахуванням при укладанні контрактів можливих змін чинного законодавства. За високої невизначеності суттєво зростає ймовірність опортуністичної поведінки контрагентів, що проявляється у прагненні використати непередбачені обставини на свою користь. Ці фактори є особливо суттєвими для малих підприємницьких структур, спричиняючи надмірні фінансові ризики. Власне, це є однією із причин, які спонукають їх до об’єднання.
» следующая страница »
1 ... 127 128 129 130 131 132133 134 135 136 137 ... 241