Тема 3. Інструменти прийняття рішень
3.1. Процес прийняття рішень
Робота операційних менеджерів значною мірою складається з розробки та прийняття управлінських рішень. В чому ж полягає різниця між «добрими» і «поганими» рішеннями, від яких залежить успіх організації? «Добре» рішення використовує аналітичну роботу в процесі його прийняття, грунтується на логіці, розглядає всі можливі дані, альтернативні варіанти і передбачає такі шість кроків:
1. Визначення проблеми і факторів, які впливають на неї. Це означає необхідність встановлення проблеми чітко та обдумано.
2. Становлення критерію рішення та цілей. Менеджери повинні розробити специфічні змінні цілі. Більшість організацій мають більше як одну ціль максимізації прибутку.
3. Формулювання моделей і зв’язків між цілями та змінними. Розробляється формалізоване уявлення ситуації — модель. Більшість моделей мають одну і більше змінних. Змінна — це кількість, що вимірюється, яка може змінюватися.
4. Визначення та оцінка альтернатив. Цей крок означає генерацію найбільшої кількості шляхів вирішення проблеми.
5. Вибір найкращої альтернативи. Це рішення, яке найкращим чином задовольняє і найбільше відповідає встановленим цілям.
6. Впровадження рішення. Виконання дій у відповідності з обраною альтернативою.
Треба зазначити, що досить часто ці кроки повторюються, утворюючи цикли, щоб досягти кінцевої мети прийняття «доброго» рішення.
3.2. Моделі прийняття рішень
Досить часто при прийнятті складних рішень простої логіки не вистачає. Тому в таких випадках використовують моделювання розвитку ситуації за допомогою моделей та кількісного аналізу. Моделі — це спрощене відображення реального світу. Вони мають як переваги, так і недоліки. Математичні моделі використовуються з таких причин:
1. Моделі дешевші і вимагають менше часу, ніж експериментування з реальними системами.
2. Вони дають можливість операційним менеджерам ставити перед собою різні питання з вирішення проблеми, тобто розглядати велику кількість альтернатив.
3. Будуються для вирішення проблеми і дозволяють вводити дані з боку менеджера, якими він може маніпулювати чи змінювати їх.
4. Дозволяють застосовувати систематичний підхід до аналізу проблем.
5. Вимагають уточнення обмежень і цілей щодо проблеми, через вибір найважливіших факторів впливу та цілей.
Основні обмеження при використанні моделей:
1. Моделі можуть бути дорогими і вимагати тривалого часу на їх розробку та тестування.
2. Часто не використовуються і не сприймаються через їхню математичну складність.
3. Вони зменшують роль і значення факторів, що математично не відображаються.
4. Досить часто занадто спрощують реальність.
Існує значна кількість моделей. Найбільш вживані:
1. Алгебраїчні моделі. Алгебра — це основний математичний інструмент, який може бути використаний для вирішення загальних операційних проблем, таких як метод аналізу критичної точки і метод аналізу затрати-прибуток.
2. Статистичні моделі. Оскільки багато рішень включають невизначеність, дуже важливо використати ймовірність розподілу та статистичну теорію. До цих моделей відносять: прогнозування (процес створення проекцій на майбутнє таких змінних, як продажі, витрати); контроль якості — допомагає виміряти і регулювати ступінь відповідності продукту чи сервісу специфічним вимогам; теорію рішень — реалізується через дерево рішень та таблиці рішень для вирішення проблеми в умовах рішень.
3. Моделі лінійного та математичного програмування. Ці моделі широко застосовуються при розробці продуктів, аналізі розміщення, планування виробництва, розподілу робочої сили та інших сфер операційної діяльності.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 108