4. Моделі теорії черг. Аналіз черг допомагає оцінити системи сервісу шляхом визначення таких факторів, як довжина черги, час очікування і коефіцієнт використання.
5. Імітаційні моделі. Виконуються за допомогою комп’ютерної імітації реальних систем для аналізу систем сервісу, політики обслуговування обладнання та інвестиційного вибору.
6. Моделі управління матеріально-технічним постачанням. Моделі управління запасами використовуються для видачі рекомендацій по оптимальних величинах замовлень і часу їх видачі.
7. Сіткові моделі. Допомагають виконувати проекти з оп- тимізацією термінів та вартості їх виконання.
3.3. Теорія прийняття рішень
Теорія прийняття рішень — це аналітичний підхід до вибору альтернативи чи напрямку дії. Вона використовується в широкому діапазоні операційних ситуацій: аналіз нових товарів, вибір обладнання і планування його розміщення, планування...
Існують три типи моделей рішень в теорії прийняття рішень, що залежить від ступеня визначеності можливих виходів чи наслідків:
1. Прийняття рішень в умовах визначеності. При прийнятті даного типу рішень існує 100% ймовірність наслідків прийнятих рішень.
2. Прийняття рішень в умовах ризику. В даних рішеннях існує певна ймовірність появи результату чи наслідків для кожної альтернативи.
3. Прийняття рішень в умовах невизначеності. При прийнятті рішення не існує певної ймовірності появи результату кожної альтернативи.
Незалежно від складності всі рішення мають альтернативи і стан природи. Альтернатива — це напрямок дії чи стратегія, яка може бути вибрана. Стан природи — ситуація, на яку неможливо впливати.
При прийнятті рішень в умовах визначеності операційний менеджер знає кінцевий результат кожної альтернативи і приймає те рішення, яке максимізує його прибутки чи приведе до найкращого результату.
В умовах ризику менеджер намагатиметься максимізувати очікувані позитиви. Ризикові рішення є найпоширенішими. В цих рішеннях вибирає альтернативу з кількох станів природи, кожному з яких відповідатиме задана ймовірність. Найбільш популярні рішення — це вибір варіанту, який принесе максимальний прибуток. Такий варіант визначається через очікувану грошову віддачу (ОГВ), тобто суму можливих поступок (віддач) варіанту, яка зважена на ймовірність появи віддачі.
ОГВ (Варіанти і) = (Віддача по 1-му стану природи) х (Ймовірність 1-го стану природи) + (Віддача по 2-му стану природи) х (Ймовірність 2-го стану природи) + ... + (Віддача по п- му стану природи) х (Ймовірність п-го стану природи).
Приклад. Операційний менеджер очікує, що ймовірність прибуткового ринку така ж, як і неприбуткового, тобто кожен стан природи має ймовірність 0,5. Якщо впровадити високопродуктивну лінію вартістю 180 тис. грн., то прибуток при сприятливому ринку очікується в межах 200 тис. грн. (збитки 180 тис. грн. при несприятливому ринку). При купівлі і запуску низькопродуктивної лінії вартістю 60 тис. грн. прибутки і збитки залежно від прибутковості ринку складуть відповідно 100 тис. грн. і 60 тис. грн. Вибрати один із варіантів.
ОГВ1 = 0,5- 200000 + 0,5- (-180000) = 10000 тис. грн.
ОГВ2 = 0,5- 100000 + 0,5- (-60000) = 20000 тис. грн.
ОГВ3 = 0,5- 0 + 0,5- 0 = 0 тис. грн.
Максимальна ОГВ є у другому варіанті, тобто рішення слід приймати по запуску низькопродуктивної лінії.
Якщо існує повна невизначеність того, яка ймовірність очікуваного результату, то потрібно звертатись до трьох критеріїв для прийняття рішень в умовах невизначеності:
1. MAX і MAX — це критерій вибору альтернативи, яка мак- симізує максимальний вихід для кожної альтернативи. Спочатку знаходиться максимальний вихід всередині кожної альтернативи, а потім вибирається альтернатива з максимальним значенням. Оскільки цей критерій ґрунтується на альтернативі з найвищим можливим результатом, його можна назвати «оптимістичним».
» следующая страница »
1 ... 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 ... 108