Операційний менеджмент

Тема 2. Операційна стратегія

2.1.  Операційна система та її підсистеми

Ефективність і раціональність операційного менеджмен­ту цілком і повністю залежить від правильного вибору опера­ційної стратегії. Операційний менеджер відповідає за побудо­ву ефективної системи виробництва, яка одночасно була б ефективною і оптимальною. Залежно від стратегії організації будується операційна система, яку найчастіше подають як су­купність взаємодії трьох підсистем (рис.2.1):

•    підсистеми перетворення;

•    підсистеми забезпечення;

•    підсистеми планування та контролю.

Рис. 2.1. Операційна система та її підсистеми

Підсистема перетворення виконує продуктивну функцію з перетворення входів у виходи. Підсистема забезпечення фун­кціонує для безперебійної роботи підсистеми перетворення. До підсистеми забезпечення відносять допоміжне та обслуговую­че господарства. Підсистема планування та контролю планує діяльність організації на кожен наступний період, здійснює контроль за виконанням рішень, визначає стратегічні напрям­ки розвитку організації.

2.2.  Розвиток операційної стратегії

Для розробки ефективної стратегії організації потрібно виявити можливості економічної системи та ціль організації. Ця причина функціонування організації і є її місією. Місія ви­конується через стратегії. Стратегія — це план, створений для виконання місії. Для розробки стратегії потрібно визначити розвиток фірми за допомогою аналізу. Один з методів прове­дення такого аналізу — це SWOT-аналіз, що розглядає загрози і можливості зовнішнього середовища, а потім аналізує сильні та слабкі сторони організації. Ідея SWOT-аналізу полягає в тому, щоб визначити можливості, які відповідають сильним сторонам організації, або хоча б визначити потенційні момен­ти, що з допомогою менеджменту можна розвинути. Аналогіч­но менеджер шукає спосіб виявлення слабких сторін органі­зації.

На двомірній матриці стратегій показані можливості зов­нішнього середовища і загрози по горизонталі, а також сильні та слабкі сторони організації по вертикалі (рис. 2.2). До мож­ливостей/загроз зовнішнього середовища відносять культурні, демографічні, економічні, політико-правові, технологічні, суспільні (постачальники, дистриб’ютори, замовники, робіт­ники компанії, конкуренти). Сильні/слабкі сторони організації — це здібності менеджерів, капітал, інвестиційна привабливість, виробничі потужності, рентабельність, кадри, продуктивність, позиція на ринку, технічна компетентність, нововведення та інше.

	Можливості	Загрози
Сильні сторони	Суміщення сильних сторін з можливостями	Уникнення загроз
Слабкі сторони	Уникнення слабкостей	Небезпека

Рис. 2.2. Матриця стратегій

Ефективний спосіб розробити план для досягнення кон­курентної переваги — це виявити загрози і можливості зовніш­нього середовища та поєднати сильні сторони і можливості при запобіганні загроз зовнішнього середовища та локалізації влас­них слабких сторін. При цьому організація визначає, як мак- симізувати допустимі можливості та мінімізувати загрози. Стра­тегія неперервно оцінюється за рівнем задоволення споживачів з урахуванням конкурентної реальності. Процедура, за допо­могою якої це досягається, показана на рис.2.3.

2.3.   Стратегічні і тактичні рішення

Місія і розробка стратегії вимагають, щоб організація знай­шла можливості в зовнішньому середовищі, для яких вона була створена, тобто визначила свою унікальну компетентність і унікальний шлях використання ресурсів для задоволення по­треб ринку (рис 2.4).

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12  ... 108