А. Сміт розмежовує валовий і чистий дохід жителів країни. Під валовим доходом він розуміє сукупність створених працездатним населенням товарів, в т. ч. всі матеріальні затрати на їх виробництво (включаючи повторний рахунок). Чистий дохід він справедливо ототожнював з національним доходом, з новоствореною працею вартістю, за виключенням витрат на відновлення основного і оборотного капіталу. Такий підхід відповідає критеріям нашого часу. Проте чистий доход він водночас ототожнював лише з фондом особистого споживання, що можливо лише за умов простого відтворення. Крім того, він необгрунтовано стверджував, що вартість окремого товару або всього річного продукту складається лише з заробітної плати, прибутку і ренти, тобто з доходів. В цьому випадку зникає відмінність між валовим доходом (сукупним суспільним продуктом) і національним доходом. Він доводив при цьому, що коли в ціні є елементи, які не розпадаються на доходи, то в кінцевому підсумку їх можна розбити на доходи, отримані на попередніх стадіях обробки сировини. Причиною цієї помилки було нерозуміння двоїстого характеру праці, перенесення конкретною працею вартості машин, устаткування тощо на новостворений продукт. Ця помилка англійського вченого отримала назву "догми Сміта”.
Розглядаючи проблему продуктивної і непродуктивної праці, Сміт визначає продуктивну працю як таку, що виготовляє вартість, обмінюється на капітал, є джерелом прибутку, збільшує капітал. Непродуктивною є праця, яка обмінюється на доход, не збільшує вартість, прикладом останньої він називав працю домашньої прислуги. Поряд з таким конструктивним підходом, Сміт до продуктивності праці відносить лише ту, яка уречевлюється в товарі або продукті, які можна продати. Такий підхід характеризує продуктивність праці лише з точки зору матеріально-речового змісту. Якщо його взяти за основу, то праця людей у сфері послуг (освіти, охорони здоров'я, науки, управління економікою та ін.) буде непродуктивною, а за нинішніх умов це означає що, наприклад, у США продуктивною працею зайнято менше 25 % від загальної чисельності працюючих. Водночас до зайнятих непро-
дуктивною працею він обгрунтовано відносив правителя країни разом із судовими чиновниками і офіцерами армії і здебільшого флоту, священників, юристів, артистів та ін.
Предметом політичної економії Сміт вважав багатство капіталістичного суспільства, причини і джерела його виникнення. Якщо врахувати, що під багатствами народів він розумів капітал, то при правильному розумінні цієї категорії предметом його дослідження стають капіталістичні виробничі відносини між трьома класами (робітниками, капіталістами, земельними власниками). Водночас такий підхід залишає поза увагою людину економічну, на що звернув увагу ще С. Сісмонді. При дослідженні причин та джерел зростання цього багатства ним з'ясовуються причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами і процесами, а отже економічні закони даного суспільства. Проте таке розуміння предмету даної науки у Сміта відсутнє. У п'ятій книзі своєї геніальної праці він включає в предмет політичної економії державні фінанси - формування бюджету держави, його розподіл, державний борг.
В цілому у своїй праці він розкрив економічну систему капіталізму мануфактурного періоду, в якій держава відігравала пасивну роль. Останній ним відводилась роль верховного арбітра при дотриманні правил вільної конкуренції, захисту приватної власності. Держава, на його думку повинна виконувати лише ті функції, які окрема людина не може виконати або зробить це економічно неефективно. До таких функцій належить: організація громадського порядку, державної служби, національної оборони, будівництво деяких громадських споруд (доріг, мостів) та їх утримання в робочому стані, забезпечення грошовим обігом. Всі інші завдання більш ефективно вирішаться окремими підприємцями. Такий етап розвитку капіталістичної економіки отримав назву вільної ринкової економіки, в якій здійсняється вільне ціноутворення, вільна конкуренція, вільний і стихійний перелив капіталу між галузями та ін. Цей механізм також отримав назву “невидимоїруки ’Сміта, завдяки якому діють стихійні об'єктивні, а отже невідворотні економічні закони. Остаточно вона перестала існувати під час кризи 1929 - 1933 рр.
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 ... 279