Причину поділу праці він вбачав у такій характерній рисі людської психології і поведінки, як схильність до обміну. Поділ праці, в свою чергу, стимулює розвиток цієї схильності, внаслідок чого вони розвиваються паралельно. Глибина поділу праці, на його думку, залежить від обсягів ринку і нагромадження капіталу. Водночас причиною поділу праці він вважав зумовлений ним ріст продуктивності праці. Значну роль у їх
розвитку відіграють гроші, які стихійно виникають із товарного світу в процесі тривалого історичного розвитку, що означає товарну природу грошей. Найважливішою функцією грошей він називав засіб обігу, вважав доцільною заміну грошей в монетарній формі (як золота і срібла) на паперові. Справедливо була його думка про необхідність випуску обмеженої кількості грошей.
Більш прогресивними (порівняно з фізіократами) були погляди Сміта на продуктивну працю. Вартість, на його, думку, створюється не лише в сільському господарстві, а у всіх галузях матеріального виробництва. Тому він визнав рівнозначність усіх видів праці як творця вартості, отже праця взагалі, загальна суспільна праця створює вартість незалежно від маси конкретних споживних вартостей, в яких вона втілена. Це означає, що він впритул підійшов до проблеми двоїстого характеру праці. Проте він так і не дослідив працю як субстанцію вартості.
Слово “вартість”, на його думку, має два різних значення. У першому випадку воно інколи означає корисність будь-якого предмету і називається споживною вартістю. У другому випадку воно дає володіння даним товаром і називається міновою вартістю. Проте він не розкрив сутність товару як діалектичної єдності (що передбачає взаємообумовленість, взаємоперехід, суперечливість та ін.) споживної вартості і вартості, відповідних видів праці, що лежать в основі кожної із цих сторін (як більш глибоку сутність, сутність другого порядку). Внаслідок цього він не розрізняв процес праці як фактор створення вартості і процес праці як фактор перенесення вартості засобів виробництва на створений продукт.
Таке нерозуміння втілюється у працях багатьох західних економістів.
В процесі обміну продуктами праці регулятором цього обміну виступає праця товаровиробників як єдине точне мірило вартості. Він розумів також, що величина вартості визначається не фактичними витратами праці окремого товаровиробника, а кількістю праці, яка необхідна для його виробництва. Це означає, що він наблизився до розуміння індивідуальної і суспільно-необхідної праці, але не зміг чітко розрізнити їх.
А. Сміт розмежовує вартість товару та його ціну. З цією метою виділяє "дійсну" і"номінальну" (або грошову) ціну товару. Дійсна ціна
- це вартість товару, а номінальна -її грошовий вираз, кількість чистого золота або срібла, за які вони продаються, дійсна ціна є своєрідною центральною ціною, стійким центром, до якого тетоталь ціни всіх товарів. Це означає, що він заклав основу розуміння механізму відхилення цін від
вартості товарів. Заслугою А. Сміта є виділення простої і складної праці та їх різного впливу на величину вартості. Звернув увагу він і на вплив інтенсивності праці на утворення вартості.
Водночас ці наукові елементи розуміння вартості поєднуються в його праці з поверхневими, здебільшого на рівні явища. Ознакою цього є визначення вартості товару кількістю праці, яку треба затратити для того, щоб купити даний товар. Воно є справедливим лише за умов простого товарного виробництва.
За умов капіталістичного товарного виробництва кусок тканини, наприклад, коштує більше (за умови праці ткача на капіталістичному підприємстві), ніж праця шевця, оскільки крім заробітної плати, тобто доходу виробника, в неї входить додаткова вартість, що привласнюється капіталістом. А. Сміт в цьому випадку наштовхнувся на суперечність між законом вартості (коли вартість товару визначається лише працею, затраченою на його виробництво і відбувається обмін еквівалентів) і законом додаткової вартості. Адже цей закон ніби-то діє при капіталізмі, оскільки капіталіст виплачує робітникові у формі заробітної плати лише частину вартості, а другу привласнює сам. Тому А. Сміт не зміг пояснити цю суперечність в межах трудової теорії вартості і дійшов висновку, що вартість товару визначається .сумою трьох доходів (заробітної плати, прибутку і ренти). Закон вартості, на його думку, діяв лише за умов простого товарного виробництва. Крім того,. А. Сміт не зміг розкрити якісний аспект вартості, те, що вона є суспільним відношенням між товаровиробниками, яке носить історичний характер, постійно наповнюється в процесі еволюції товарного виробництва елементами якісно нового змісту. Водночас він, за словами К. Маркса, відчув перетворення закону у свою протилежність (закон ціни виробництва), але не зміг розкрити цей процес. Сутність товару з урахувань цих вимог (принципів суперечності та історизму) не з'ясував жодний сучасний економіст.
» следующая страница »
1 ... 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 ... 279