Рікардо справедливо критикує ідею Ж. Б. Сея про те, що вартість товарів і величина цієї вартості визначаються корисністю. Це було б справедливо у тому випадку, коли б вартість товарів регулювалась лише покупцями. Сказане однак не означає абсолютну справедливість його тези про те, що “товари, яким властива корисність, черпають свою мінову вартість із двох джерел: своєї рідкості і кількості праці, що необхідна для її виробництва ”.
Третім вартісноутворюючим, але опосередкованим фактором є корисність товарів. Цей висновок витікав з таких основних положень теорії вартості Рікардо. ёПо-перше, він доводив необґрунтованість визначення міри вартості ступенем корисності, зазначаючи при цьому, що корисність є основою вартості. ^ По-друге, він вважав корисність суттєвою для формування мінової вартості, ёПо-третє, критикуючи позицію Сея, він заперечував справедливість тези про корисність як регулятор вартості лише у тому випадку, коли б вартість товарів регулювалась лише покупцями, тобто співвідношенням попиту і пропозиції, конкуренцією між самими споживачами, які опосередковано (особливо в нині розвинутих країнах) впливають на формування вартості. ^ По-четверте, він привертає
увагу на вплив на вартість товару та її величину якості праці. Оцінка праці різної якості, на його думку, значною мірою залежить від порівнювального мистецтва робітника, напруженості виконуваної ним праці, ступенем трудності роботи і спритності робітників. Якість праці -це характеристика передусім не абстрактної, а конкретної праці.
Д. Рікардо також розрізняв абсолютну вартість (уречевлена в товарі) і відносну вартість (мінову вартість, в якій втілена праця, що здатна виражати споживчу вартість іншого товару в процесі обміну на нього). Крім того, вартість товару створюється не лише живою працею, але й вартістю затраченого у виробництві капіталу, а отже витратами живої і уречевленої праці. Проте доцільніше говорити про виникнення синергічного ефекту при взаємодії цих видів праці, а не про уречевлену працю як окреме джерело вартості. Вплив на ціну товару тимчасово здійснює попит і пропозиція.
При визначенні величини вартості товарів Рікардо з'ясував її залежність від рівня продуктивності праці, уперше поставив і частково вирішив проблему суспільно необхідної праці в її співвідношенні з індивідуальною працею (і відповідними затратами), правильно розкрив вплив процесу перенесення вартості зношених засобів виробництва на вартість новоствореного продукту.
Водночас він помилково стверджував, що регулятором величини вартості товарів є індивідуальні затрати товаровиробників при найгірших умовах (розповсюджуючи цю особливість сільського господарства на всі галузі), не зміг розрізнити двох видів праці (абстрактної і конкретної), не розкрив механізму перенесення вартості, змішував поділ капіталу на основний та оборотний з поділом на постійний і змінний капітал, а також вартість товару з ціною та ін.
Предметом політичної економії Рікардо називав насамперед сферу розподілу. Тому головною метою своєї праці він вважав з'ясування законів, які управляють цим розподілом. Але це не означає, що поза його увагою залишаться проблеми безпосереднього виробництва (адже джерелом вартості він називає працю). Акцент на відносинах розподілу зумовлений тим, що у формах розподілу найповніше знаходили свій вияв особисті і речові фактори виробництва.
Закони розвитку цієї сфери є нині важливим об'єктом дослідження, незважаючи на те, що Ф. Енгельс у повному визначенні предмета політекономії не назвав закони розподілу. Д. Рікардо, хоча і досліджував виробництво і обмін, але не намагався розкрити закони, що управляють виробництвом матеріальних благ і відносин власності, які при цьому
виникають, закони обміну матеріальних благ та відповідних відносин між людьми.
» следующая страница »
1 ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20 ... 279