П. Буагільбер першим використав поняття “національний доход ”, але лише щодо сільського господарства Р. Кантільйон вперше дав характеристику сутності підприємництва, А. Тюрго започаткував основи концепції корисності (виділяючи суб'єктивну цінність товарів як оцінку його власником; і об'єктивну цінність, залежно від коливання попиту і пропозиції).
Класики політичної економії, зокрема У. Петті, в основному дали правильне визначення ціни землі (він звів її до кількості земельних рент за 21 рік, а значить до капіталізованої земельної ренти). У. Петті розрізняв диференціальну земельну ренту. У працях представників цієї школи (насамперед в роботах Ф.Кене, А.Сміта і Д. Рікардо) з'ясовані важливі аспекти теорії капіталістичного відтворення. В "Економічній таблиці" Ф. Кене методологічно правильно застосував наукові абстракції (правда стосовно сільського господарства), показував співвідношення виробництва і обігу, зробив спробу поділити суспільний продукт за натурально-речовою формою і вартістю, правильно застосував поділ капіталу на основний і оборотний. Тим самим він вперше зробив спробу виділити основні класи на економічній основі, намагався провести кількісний макроекономічний аналіз натуральних і грошових потоків, матеріальних цінностей у народному господарстві. Загалом ця таблиця стала прообразом розширеного відтворення К. Маркса, методів аналізу "витрати випуск" В. Леонтьева.
Найбільшого розвитку класична політекономія, як зазначалось, отримала у працях А. Сміта і Д. Рікардо.
1.2. ВКЛАД А. СМІТА ІД. РІКАРДО У РОЗВИТОК СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ
Видатна праця А. Сміта “Дослідження про природу і причини багатства народів" побачила світ у 1776. р. Самозростання капіталу, за словами К. Маркса, при капіталізмі називають спільним багатством
"багатством народів". Отже, категорія “багатство народів” є капіталом, а основним засобом його збільшення є розвиток мануфактурного поділу праці. Ця праця складається з п'яти частин. В першій з них досліджуються проблеми вартості і розподілу доходів; у другій - сутність капіталу та його нагромадження; у третій дається начерк економічної історії Західної Європи в епоху феодалізму і становлення капіталізму; у четвертій критично аналізуються погляди меркантилістів і з'ясовується суть економічної політики; у п'ятій висвітлюються проблеми державних фінансів.
Всі основні проблеми політичної економії Сміт аналізує через призму поділу праці на мануфактурній стадії розвитку капіталізму в промисловості. Завдяки останньому відбувається підвищення продуктивності праці шляхом:
збільшення спритності і мистецтва окремого робітника; економії часу, необхідного для переходу від одного виду роботи до іншого;
^ винайденню машин (цьому процесу послужила спеціалізація знарядь праці в руках окремих робітників мануфактури).
Тому недостатній розвиток сільського господарства зумовлений, на його думку, нерозвиненістю поділу праці у цій сфері. З аналогічних позицій він пояснює нерівномірний розвиток окремих районів і країн.
Економічна система капіталізму була представлена ним як єдина гігантська мануфактура, в якій поділ праці служив загальною формою співробітництва людей. Проте Сміт не бачив істотної відмінності між поділом праці всередині мануфактури, між підприємствами і галузями в суспільстві. Лише у “Капіталі”К.Марксатри основні форми суспільного поділу праці були підведені під категорії "загальне - особливе - одиничне ", що дозволило аналізувати їх в процесі діалектичної взаємодії. Водночас Сміт розумів негативні сторони існуючого тоді поділу праці: перетворення робітника в часткового (виконання ним деяких операцій, що не вимагають освіти), погіршення умов праці, монотонність праці та інше, що характерно і для більшості підприємств України на початку XXI ст.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 279