З часу розпаду СРСР і припинення фетишизації марксистської теорії, почалось переосмислення поглядів К. Маркса в цілому, і щодо вульгарної політичної економії, зокрема, внаслідок цього названі ним представники вульгарної політичної економії стали зараховуватись до класиків політичної економії. Так, В. Ковальчук та М. Сарай назвали Т. Мальтуса не лише представником класичної політичної економії, алей корифеєм класичної політичної економії.
За цих умов найдоцільніше розглянути праці тих економістів, які, наслідуючи думку західних вчених, віднесли Ж. Б. Сея,
Т. Мальтуса та деяких інших до класиків політичної економії, зокрема виділити позитивні і негативні аспекти аналізу ними творчості цих класиків і зробити їх порівняльний аналіз.
Так, досліджуючи творчість Ж. Б. Сея, В. Ковальчук і М. Сарай до позитивних сторін відносять обґрунтування ряду "функціональних економічних принципів, які сьогодні знаходяться в основі багатьох теоретичних концепцій”
Хоча при цьому принципи некоректно ототожнюють з законами, проте чітке формулювання таких принципів у праці тернопільських вчених відсутнє. Відтак заслугою Ж. Б. Сея вони називають обгрунтування продуктивної праці по наданню послуг; можливість виміру вартості не тільки кількістю витраченої праці, але й мірою корисності продукту праці (з цією метою наводяться слова Сея, що “цінність є мірилом корисності"); що головною діючою особою він проголосив підприємця; що теорія трьох факторів "сьогодні знаходиться в основі уявлень більшості сучасних економістів про природу вартості (цінності); про найбільше значення в теоретичній спадщині Ж. Б. Сея його теорії ринків, тобто закону Сея".
З приводу сказаного слід зазначити, що сучасна західна економічна наука дійсно поділяє і підтримує більшість поглядів Сея. Проте такі погляди (крім частково наукового визначення предмета політичної економії як науки про закони, що управляють багатством; цілком правильне положення про об'єктивний характер економічних законів), є поєднання наукового підходу з поверховим, а також найважливіших, але хибних, в його концепції висновків. До перших слід віднести його положення про продуктивність праці щодо надання послуг, хоча щодо всіх послуг це є перебільшенням; про можливість виміру вартості витратами праці (логічніше було б сказати суспільно необхідної, а не просто праці), а також у відриві від витрат праці лише мірою корисності, що є однобічним положенням; про роль підприємця (але не головну)) є напів догмами цієї науки. Крім того, сама концепція трьох факторів виробництва
Ж. Б. Сея, які обгрунтований ним закон, - як найважливіші складові його концепції, в теоретико-методологічному плані є помилковим і слугують інтересам пануючого класу. Лише поверхневою точкою зору, нездатністю проникнути в сутність можна дійти висновку про самостійну роль засобів виробництва у створенні вартості. Прикладом проникнення в таку сутність є висновок шведського економіста К. Еклунда про те "що у дійсності різні фактори виробництва - це люди із плоті і крові”’.
Таким чином, поєднуючи окремі позитивні сторони поглядів Сея, започатковані здебільшого його попередниками, та найважливіші негативні сторони, а також еклектичні, цілком правомірно зробити висновок про переважання поверхових, а отже вульгарних висновків.
Водночас не можна погодитись з думкою К. Маркса про неможливість появи елементів наукового підходу в наступний після вульгарної політекономії період. Такий висновок витікав з його тези про неможливість адаптації капіталізму на тривалішому проміжку часу.
Ще менше підстав відносити до класиків реакційні погляди Т. Мальтуса, втілені в його концепції народонаселення.
Щодо “теоретичного ’’спадкуТ. Мальтуса та значення його ідей в контексті сучасності, то у світовій економічній літературі ведеться полеміка і до наших днів. Стверджуючи тезу про позитивні сторони його спадку, автор роботи про Мальтуса американський вчений Ф. В. Елуелл зазначає, що його праці є одним із найважливіших філософських досліджень сучасної епохи, що його теорія створила основу для праці Ч. Дарвіна, Г. Уоллеса, Ф. Ніцше, 3. Фрейда, А. Сміта, Дюркгейма та багатьох інших і що ключовим положенням теорії Мальтуса було визначення тиску довкілля головним фактором розвитку людини (та інших організмів)2.
» следующая страница »
1 ... 12 13 14 15 16 1718 19 20 21 22 ... 279