(дох)
Рис. 13. Крива Лоренца
Якщо припустити абсолютну рівність у доходах (10% населення отримують 10% усіх доходів, 20% населення—20% усіх доходів та ін.), то графік розподілу доходів буде представлений прямою ОА, що ділить прямий кут між вісями кординат навпіл. У реальному житті розподіл виглядає інакше. Наприклад, 10% населення отримують 2% усіх доходів, 50% населення — 25% доходів, 90% населення — 75% доходів. У даному разі на графіку ми отримаємо криву Л, яка й зветься кривою Лоренца. Чим далі Л розташована від прямої ОА, тим менш рівномірно розподіляються доходи у даному суспільстві. Кількісно ступінь нерівномірності визначається через коефіцієнт Джині, що розраховується як відношення площі сегмента, утвореного прямою ОА та кривою Л, де площа трикутника ОАХ (чим більший коефіцієнт Джині, тим це рівномірніше розподіляються доходи).
Розглядаючи питання про рівні доходи населення, слід пам’ятати, що реальні доходи—це кількість отриманих за гроші товарів та послуг, а отже, залежать від загального рівня цін у країні. Так, якщо ціни на споживчі товари зростають швидше за номінальні доходи, то реальні доходи знижуватимуться. Тож
447
для визначення соціальної політики держави важливого значення набуває вартість “споживчого кошика”, її визначають як суму цін групи споживчих товарів та послуг, що забезпечують повний життєвий рівень. У цьому зв’язку розрізняють раціональний та мінімальний споживчі кошики, що відповідають раціональному та мінімальному рівням споживання. Зіставлення вартості споживчих кошиків із структурою та величиною доходів дозволяє зробити висновки про життєвий рівень населення. Тих, чиї доходи виявляються меншими за вартість мінімального споживчого кошика, відносять до перебуваючих за межею бідності. Зміни у вартості споживчих кошиків є основою для корегування політики формування доходів населення.
Існує два підходи в політиці доходів. При першому (соціальному) підході вважається, що суспільство повинно гарантувати кожному громадянину доходи, що не дозволяють йому опуститися нижче межі бідності. При цьому державі відводиться значна роль у формуванні різноманітних соціальних програм допомоги малозабезпеченим, особам, що втратили роботу, та ін., як і у встановленні високих податків на прибутки та прогресивних податків на доходи.
Інший підхід (ринковий) базується на тому, що держава повинна створити умови для зростання доходів населення внаслідок його власної економічної активності.
Якщо перший підхід опирається на так званий принцип соціальної справедливості, то другий — на економічну раціональність, оскільки гарантовані доходи знижують економічну активність, що, у свою чергу, призводить до погіршення економічної кон’юнктури та втрат для всього населення.
Неможливо однозначно віддати перевагу будь-якому з названих підходів до політики доходів. Мабуть, тут необхідно шукати ту грань, що дозволяє поєднувати соціальний спокій зі стійким економічним зростанням.
ЧАСТИНА 8. СВІТОГОСПОДАРСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ ТА МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ
» следующая страница »
1 ... 344 345 346 347 348 349350 351 352 353 354 ... 384