Економічна теорія

 4. Соціальна допомога населенню

Поряд із заробітною платою і доходами від власності, існує ще такий вид доходів, як соціальна допомога з боку держави. У певні періоди людина буває позбавлена можливості заробляти собі на життя власною працею (через вік, стан здоров’я, втрату роботи і т. ін.). Якщо вона при цьому, не має власності, яка б приносила їй дохід, то, фактично, залишається без засобів існування. Навіть якщо така людина отримує певну допомогу від родичів та співчуваю­чих, це ще не означає, що вона може на належному рівні задовольняти свої потреби в освіті, медичних послугах тощо. Отже, держава повинна подбати про те, щоб кожному члену суспільства було гарантовано хоча б мінімальний рівень задоволення всіх необхідних потреб (у тому числі в освіті та медичному обслу­говуванні). Для розв’язання цієї проблеми за рахунок державного бюджету та

445

благодійної діяльності приватних фірм та осіб, формуються так звані суспільні фонди споживання. У складі останніх розрізняють фонди для непрацездатних та фонди спільного задоволення потреб.

Користувачами фондів для непрацездатних є не лише ті, хто досяг похи­лого віку або втратив працездатність внаслідок хвороби чи каліцтва, а й особи, що втратили працездатність частково, а також ті, хто не досяг зрілого працез­датного віку, студенти стаціонарного навчання, учні середніх спеціальних та інших навчальних закладів. До цих фондів слід віднести пенсії, допомогу за тимчасовою непрацездатністю, оплату відпусток за вагітністю та по догляду за дітьми, оплату пільгових годин працюючим підліткам, стипендії студентам та ін. Головною відмінністю фондів для непрацездатних від фондів спільного за­доволення потреб є адресний, індивідуальний характер допомоги, яка у більшості випадків, набуває вигляду персональних грошових виплат.

Головним призначенням фондів спільного задоволення потреб є розвиток здібностей усього населення, створення сприятливих економічних умов для відтворення повноцінної робочої сили. Необхідною умовою успішного розвитку сучасної економіки виступає достатньо високий рівень загальної освіти та здо­ров’я населення країни в цілому. Кошти з фондів спільного задоволення по­треб витрачаються безадресно—на забезпечення загальносвітніх програм, все- загальну вакцинацію населення та ін.

Основними ознаками даної частини фондів суспільного споживання є: незалежність кількості одержуваних благ від тривалості попередньої трудової діяльності та розміру раніше отримуваної зарплати; блага розподіляються пе­реважно у вигляді безплатних послуг; матеріальна основа наданих благ зали­шається у суспільній власності; коштами розпоряджається держава або підприє­мство.

Отже, соціальна допомога у вигляді суспільних фондів споживання висту­пає в сучасних умовах третім з основних видів доходів населення (поряд із зар­платою та доходами від власності). Слід зазначити, що одна й та сама людина може одночасно отримувати доходи різних видів. Сказане є ще більш ймовір­ним щодо окремої родини. Оскільки ж первинною ланкою людського суспіль­ства вважається не окрема людина, а саме родина, то проблема доходів розгля­дається передусім як проблема сукупного доходу сім’ї.

Як правило, сукупний дохід сім’ї формується за рахунок усіх трьох вище­вказаних джерел доходів. Інша річ, що значимість цих джерел для різних сімей також різна. В принципі, можна виділяти соціальну групу, основним джерелом доходів якої буде дохід від власності, та групу, що складається з осіб найманої праці, для якої основні джерела доходів — заробітна плата та соціальні випла­ти.

Наведена структуризація доходів дозволяє говорити про диференціацію доходів населення та необхідність її визначення з метою отримання достовір-

446

ної картини життєвого рівня. З цією метою використовується так звана крива Лоренца (рис. 13).

 

« Содержание


 ...  348  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я