Економічна теорія

Сфера міжнародного поділу праці безпосередньо охоплює всі структурні складові суспільного поділу праці. Міжнародний обмін опосредковує загаль­ний поділ праці між сферами економіки (промисловість, сільське господар­ство), частковий—між галузями цих сфер, і одиничний, який поглиблює пред­метну, технологічну і подетальну спеціалізацію. Поділ праці на міжнаціональ­ному рівні поглиблюється швидше, ніж на національному.

Перехід у 60-80-х рр. розвинутих країн на нову технологічну базу з пере­важанням інформаційних технологій супроводжувався бурхливим ростом світо- господарських зв’язків. Посилилася інтернаціоналізація відтворювальних про­цесів, причому в обох її формах: інтеграційній (через зближення, взаємоприс- тосування національних господарств), і транснаціональній (через створення міжнаціональних виробничих комплексів).

Так, в усьому світі спостерігається стійка тенденція до регіональної інтег­рації. У найбільш розвинутому Європейському інтеграційному співтоваристві (ЄС) у найближчому майбутньому передбачається завершити створення єдино­го економічного простору капіталів, у рамках якого буде здійснюватися вільне пересування товарів, послуг і робочої сили. На створення північноамерикансь­кого загального економічного простору націлені США, Канада і Мексика. Ан- дський загальний ринок як перспективу розглядають Болівія, Венесуела, Колум­бія, Перу. Посилення міждержавної інтеграції характерно для країн Південно- Східної Азії, арабського світу, Африки і Центральної Америки.

Ще інтенсивніше поглиблюється інтернаціоналізація виробництва внас­лідок приватнокапіталістичних міждержавних інтеграційних тенденцій. На ча­стку транснаціональних корпорацій у 90-х рр. припадало більше 1/6 глобаль­ного виробництва товарів і послуг. Транснаціональні відтворювальні структу­ри багато в чому сприяють створенню регіональної інтеграції, об’єднуючи національні економіки не стільки за географічною ознакою, скільки на основі більш глибоких відтворювальних зв’язків.

Форми світових економічних відносин:

•     До числа найважливіших форм світових економічних відносин належать:

•      міжнародна торгівля товарами і послугами;

•     рух капіталів і закордонних інвестицій;

•      міграція робочої сили;

•     кооперація виробництва;

•     обмін в галузі науки і техніки; валютно-кредитні відносини.

Характерно, що приблизно в такій же послідовності — від торгівлі до ви­возу капіталу, формування міжнародного виробництва і світового фінансового

452

ринку—відбувалося становлення всесвітнього господарства. Причому фор­ми, що з’явилися раніше за інші, виступають основою для розвитку наступних і самі змінюються під впливом форм міжнародних економічних відносин, що виникають у ході еволюції світового господарства. Так, експорт капіталу тепер нерідко прокладає шлях для експорту товарів і т.п.

Вивіз капіталу

З появою машинного виробництва специфіка міжнародного поділу праці починає відчувати на собі всезростаючий вплив вивозу капіталу як у підприєм­ницькій формі (портфельні і прямі інвестиції в підприємства різноманітних галузей), так і в позичковій (у вигляді позик). В умовах, коли міжнародна кон­курентоспроможність багато в чому визначається швидкістю розробки і впро­вадження технологічних змін, посилюється значення вивозу капіталу. Зрозумі­ло, що цей період характеризується посиленням боротьби між державами за залучення іноземного капіталу.

Різноманітні форми вивозу капіталу—прямі приватні інвестиції, державні позики, кредити міжнародних фінансових організацій—стали найважливішою рушійною силою, що розвиває і поглиблює світогосподарські зв’язки.

Якщо для першої половини XX ст. традиційними напрямками потоків ка­піталу були країни, що розвиваються, то останні десятиліття характеризуються посиленням взаємного руху капіталів розвинутих країн. Середньорічні темпи росту прямих закордонних інвестицій у розвинутих країнах перевищують тем­пи росту ВНП і товарного експорту. Нині у Франції й Англії за рахунок інозем­них інвестицій виробляється одна п’ята всієї продукції обробної промисловості, в Італії—чверть, у ФРН — близько однієї третини. Англія і США, що традицій­но були найбільшими експортерами капіталу, тепер виступають як головні його імпортери.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 348 349 350 351 352 353354 355 356 357 358  ... 384