Серед порівняно нових тенденцій, що проявилися у сфері міжнародного руху капіталу в 90-х роках, поряд із зростанням притоку інвестицій у розвинуті країни і відносним їх скороченням у країнах, що, розвиваються, можна відзначити перетворення ряду розвинутих країн із головних експортерів капіталу в його імпортерів, перетворення в інвесторів капіталу ряду країн, що розвиваються, активізацію закордонних компаній у країнах Європейського співтовариства на передодні виникнення в ньому інтегрованого внутрішнього ринку, збільшення іноземних інвестицій у країни Східної Європи та в Україну.
Стійка тенденція росту вивозу капіталу, поглиблюючи міжнародний поділ праці, відбиває об’єктивні закономірності розвитку продуктивних сил в умовах НТР. Рамки внутрішніх ринків стають вузькими для ефективного ведення виробництва. Особливо це стосується технологічно складної наукомісткої продукції передових галузей, ведення яких найчастіше неможливо без міжнародної кооперації. Так, швидкий прогрес у сфері виробництва комп’ютерів призвів до того, що вироби застарівають протягом двох-трьох років. Ефективним є
453
масове виробництво з урахуванням індивідуальних потреб. Тому стратегія фірм, що працюють у висококонцентрованих галузях (наприклад, в автомобільній промисловості) і в галузях високий технологій, орієнтована не на національні або регіональні масштаби, а на світовий економічний простір.
Експорт капіталу сприяє появі таких нових форм міжнародних економічних зв’язків, як довгострокова оренда устаткування (лізинг), субпідрядні контракти на надання інженерно-будівельних робіт (інжиніринг), технологічних, фінансових і інших послуг. Нові форми певною мірою відбивають еволюцію в засобах використання іноземних капіталів на території тих чи інших держав від володіння, повного або часткового, до контрактних угод, пов’язаних із передачею технологій, збутових, інформаційних послуг.
Поглиблення міжнародного поділу праці відбувається на основі гострої конкурентної боротьби, в якій одним із найважливіших аргументів залишається порівняння наукових потенціалів і технологічних можливостей сторін що беруть участь у ринку високих технологій. Невипадково в США на наукові дослідження надходить 1/5 всіх інвестицій, до 40% виробів всієї обробної промисловості виробляється в комплексі наукомістких галузей. Друге місце у світі за розмірами витрат на наукові дослідження займає Японія.
Сучасний світопорядок багато в чому визначається сформованим поділом технологічної влади. І, як наслідок, реальністю міжнародної спеціалізації залишається такий поділ праці, коли на експорті наукомістких товарів (на наукові дослідження яких витрачаються значні кошти), а також техноємних виробів (радіоелетроніка, приладобудування) спеціалізуються розвинуті країни. На експорті ж ресурсо-, трудо- і капіталоємних товарів, виготовлення яких найчастіше забруднює навколишнє середовище, спеціалізуються країни, що розвиваються, а окремі з них, як і раніше, залишаються в умовах монокультурної сировинної спеціалізації.
Досягненням цивілізації можна вважати прогресивні прориви в технології, що привели до зменшення залежності від традиційних джерел енергії. Це знизило частку аграрно-сировинних товарів у міжнародному товарообігу. Збільшилася відносна різниця в цінах на сировину і готову продукцію, що, у свою чергу, скоротило валютні доходи і погіршило економічне становище країн, що традиційно спеціалізуються на вивозі сировини.
» следующая страница »
1 ... 349 350 351 352 353 354355 356 357 358 359 ... 384