Симетрія є тією цілісністю життя об’єкта теоретичного вивчення, в якому збереження і зміни створюють взаємно протилежні основи цієї цілісності. Рух та збереження являють у понятті симетрії взаємодоповнюючі, взаємовизначаючі моменти.
Сучасні соціально-економічні процеси, у тому числі глобального рівня, характеризуютьсяа дедалі зростаючою асиметрією, втратою рівноваги та існуванням економічних форм поза офіційно визнаною соціальною нормою. Як тільки симетрія структури чи системи структур порушується, нормальна ситуація переходить у проблемну, що характеризується наявністю певного протиріччя, розривом між належним і сущим, бажаним і дійсним. Однак саме по собі «назрівання» також у відомому сенсі є нормою, оскільки абсолютно симетричного стану суспільства практично не буває, а «майже безпроблемне» свідчить лише про крайній ступінь стагнації, коли відсутні будь-які стимули не тільки для розвитку взагалі, а й навіть для простого функціонування. У цьому значенні назрівання асиметрії відіграє важливу конструктивну роль. Потрібно лише швидше усвідомити проблему і знайти оптимальне її вирішення. Інакше кажучи, потрібно якнайшвидше перевести асиметричну ситуацію в нормальну, віддаючи собі звіт у тому, що відразу виникнуть нові асиметрії, які знову треба буде приводити до стану симетрії, у чому і полягає головне завдання управління соціальними процесами.
Якщо проблема через якісь причини не вирішується або вирішується незадовільно, проблемна ситуація так само закономірно переростає в критичну (кризову). Криза — це переломний момент, коли процес є ще зворотним. Правда, якщо криза глибока і занедбана, то складніше «повернути ситуацію назад». Але така можливість у принципі завжди залишається, що надзвичайно важливо для управління, для його ultima ratio, «останнього рішення».
Нарешті, якщо криза не подолана, ситуація перетворюється на катастрофічну, коли система гине, або в революційну, тобто, коли вона переходить у якісно інший стан, відмінний від припинення еволюції (загибелі). В обох випадках передбачається встановлення зовсім нової системи (якщо попередня гине) чи принципово іншого стану системи, що зазнала революційного перетворення, на рівні нормальної ситуації, і весь цикл починається спочатку.
Цикл «норма-асиметрія-криза-катастрофа» має не тільки онтологічне, а й гносеологічне значення, дозволяючи аналізувати, діагностувати і прогнозувати плин соціальних процесів для обґрунтування цільових, пе- редпланових програмних, планових, постпланових програмних, проектних і поточних управлінських рішень. У цьому сенсі його значення для оптимізації управління соціальними процесами важко переоцінити
.
Відповідно до деяких авторитетних концепцій сучасної наукової прогностики світова цивілізація навряд чи переживе у своєму існуючому вигляді ХХІ століття, тому що нездатна до самозбереження, до підтримки (сустинебельності) самої себе через наростаючі внутрішні дисбаланси.
Так, за останні двадцять років у глобалізованому світі відбулися два протилежні процеси. З одного боку, блискавичний розвиток інформаційних технологій, а з другого — різка поляризація світового суспільства. Згідно з даними ООН, доходи найбагатшого одного відсотка населення світу дорівнюють доходу 57% найбідніших мешканців планети, форсування ж процесів розвитку на кшталт західних моделей призводить до руйнації традиційних укладів багатьох народів.
Як наслідок, у величезному виграші опинилися ті, хто вже мав перевагу на старті процесів глобалізації. У сучасній глобальній структурі влади всі держави взаємопов’язані, але функціональна ніша за ними закріплюється різна, спостерігається на розширеному рівні поділ світу на домінуючий Центр та залежну Периферію. Це викликає цілу низку процесів конфронтації, тінізації соціально-економічної діяльності, в томучислі і їхньої крайньої форми—тероризму. Намітилась ще одна тенденція: у2000 році на Всесвітній конференції політологів у Квебеці її учасники одностайно констатували, що в країнах, які за останню чверть століття позбулися тоталітарних режимів, спочатку відбувся вибух процесів квазідемократизації, а потім з’явилась могутня відкатна хвиля і знову помітною стала тенденція до тоталітаризму, зростання попиту на тоталітарних лідерів. Це дало підстави зробити невтішний прогноз про те, що, можливо, ХХІ століття стане століттям авторитаризму
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 ... 350