Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

. Як наука, геополітика на сьогодні має інтегруючу та консолі­дуючу функцію щодо розвитку таких наук, як загальна теорія безпеки, що перебуває у стані формування, а також економіки, соціології, еко­логії, військової справи, кримінології тощо, наповнюючи їх новим змістом, розширюючи інваріанти їх розвитку.

Відповідно до видів небезпеки, просторово-географічних видів взає­модії окремих соціальних систем потрібно розрізняти такі відносно са­мостійні геополітичні рівні безпеки: міжнародна глобальна безпека, міжнародна регіональна безпека, національна безпека. Остання, у свою чергу, поділяється на державну, локальну (регіональну) і приватну (осо­би, підприємства). Стосовно змістового наповнення міжнародної і націо­нальної безпеки розрізняють такі їх види: політична, економічна, військо­ва, екологічна, правова, соціальна, інформаційна, технологічна, демогра­фічна тощо.

У відповідності з Концепцією національної безпеки України від 16 січня 1997 р. № 3/97-ВР національна безпека як стан захищеності жит­тєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз є доконечною умовою збереження та примноження ду­ховних і матеріальних цінностей

.

На думку В.К.Сенчагова, національна безпека—це захищеність жит­тєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, а також націо­нальних цінностей і способу життя від широкого спектра зовнішніх та внутрішніх загроз, різних за своєю природою (політичних, військових, економічних, інформаційних, екологічних та інших)

.

Таким чином, національна безпека безпосередньо пов’язана із захи­стом системи головних національних інтересів країни. На кожному кон­кретно-історичному етапі її розвитку для забезпечення національної без­пеки потрібне використання особливих методів та засобів, застосування специфічних механізмів та існування відповідної системи спеціальних органів держави.

Поняття «національна безпека» вже має певну історію свого розвит­ку та змістового наповнення. У сучасних умовах як в онтологічному, так і гносеологічному аспекті національна безпека набуває принципово іншо­го якісного змісту.

Вперше на політичному рівні поняття «національна безпека» було вжите у 1904 році у Посланні президента США Теодора Рузвельта Кон­гресу США, в якому він обґрунтував необхідність використання військо­вої сили у зоні майбутнього Панамського каналу для забезпечення інте­ресів національної безпеки країни. Потрібно відзначити ту особливу увагу, яку традиційно приділяють американські урядові аналітичні центри до­кладній розробці і впровадженню певної доктрини національної безпеки.

Сутність доктрини національної безпеки та основних критеріїв її ефективності має сенс розглянути на прикладі розробки концепції так званої «комплексної національної сили», яка здійснювалася на замовлен­ня національного управління економічного планування Японії

. Так, індекс «комплексної національної сили» складається з трьох агрегованих складових. Центральне місце серед показників «комплексної національ­ної сили» має показник «здатність робити внесок у міжнародну спільно­ту». Він характеризує адміністративно-економічний, науково-технологі­чний та політико-дипломатичний потенціал ініціювання розробки, впро­вадження та забезпечення міжнародних соціально-економічних проектів розвитку, підтримки економічного зростання.

Інший агрегований показник «комплексної національної сили» — «здатність до виживання» у кризових та екстремальних міжнародних умовах.

Третя складова інтегрованого показника «комплексної національної сили» — спроможність (потенціал) держави застосовувати силовий тиск на інші держави — потенційних носіїв національної загрози (військова сила, стратегічні матеріали, технологія, дипломатичні засоби). Сьогодні на передній план серед факторів силового тиску вийшла технологія (у тому числі економічна, фінансова).

 

« Содержание


 ...  13  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я