Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Як тільки ті чи інші міністерства, що входили до структури ВПК, який швидко розростався, набували значного впливу і ставали частиною структури елітної економіки, вони отримували потужні важелі тиску на владу щодо розширеного відтворення свого становища, яке давало їм елітні переваги. Система міністерств, що виступала як необхідний атрибут мо­білізаційної економіки, забезпечення елітного зростання ВПК в умовах дефіциту, слугувала як один із головних факторів закритості, гальмуван­ня руху інформації, прийняття управлінських рішень поза контролем су­спільством та державою.

Іншим фактором, що призвів до макроекономічних деформацій і роз­витку тіньової економіки, була система пріоритетів, яка є необхідним ат­рибутом мобілізаційної економіки, існування елітного сегмента в усіх його проявах і модифікаціях. Система пріоритетів елітної структури є своєрід­ною формою прояву та забезпечення міжсекторного розриву в економіці, яка отримує відображення та посилення у механізмах її функціонування

—                 у розвитку державного управління економікою в протообщинних струк­турах.

Слід розрізняти два види пріоритетів. Найбільш відомими є такі пріо­ритети розвитку елітного сектора: пріоритетний розвиток важкої індустрії як основи оборонної могутності країни, хімічної промисловості в умовах переходу на ракетно-космічне озброєння, електронної промисловості, зв’язку тощо. На початок 80-х років у СРСР існувало кілька десятків програм пріоритетного розвитку, однак далеко не всі вони відбивали справжні стратегічні цілі розвитку народного господарства на той час. Всупереч існуючій думці, система пріоритетів розвитку у тому вигляді, в якому вона набула відображення у соціалістичному плануванні, привела не до розширення, а до обмеження свободи вибору. Розвивалося та поси­лювалося протиріччя між цілями розвитку бюрократизованої верхівки влади та ланками елітної структури, яка дедалі більше відхилялася від справжніх цілей розвитку економічної структури суспільства, набувала паразитичного спрямування. Це протиріччя значною мірою генерувало загальну тінізацію економічної діяльності, посилювало фактор дефіциту в її розвитку.

Формою прояву механізму реалізації пріоритетних цілей розвитку в цих умовах є результат все більш тіньового торгу між елітними структу­рами та центральними органами влади та управління. Після прийняття тих чи інших пріоритетів у механізмі влади виникає управлінська інер­ція, яку дуже важко коригувати і яка стимулює кризові явища державно­го управління. Як тільки елітні групи мобілізаційної економіки внаслі­док прийнятих рішень набували достатньої ваги, вони отримували потен­ціал впливу на владу для проштовхування нових аналогічних рішень. За цих умов отримують найбільшого поширення тіньові прояви неформаль­ної економіки. Неформальні відносини, або звичайне (тіньове) право, складаються із системи кланових, племінних, родових, сімейних, зем­ляцьких, клієнтальних і тому подібних зв’язків, блату, кумівства, непо­тизму, фаворитизму, протекціонізму, корупції та інших зв’язків, які ста­ють системоутворюючими структурними елементами тіньового механіз­му державного управління і які посилюють ефект незворотності його кризи.

До іншого виду пріоритетів, які тісно пов’язані з першими, слід відне­сти пріоритети у розподілі ресурсів. В умовах існування мобілізаційної економіки, розвитку дефіциту ризик розриву економічного ланцюга стає серйозною загрозою. Для функціонування радянської системи, побудо­ваної на неформальній економіці, необхідно, щоб відповідальні особи із системи центральних органів влади і управління (на союзному чи місце­вому рівні) мали можливість у пріоритетному порядку (часто в тіньовий спосіб) задовольняти потреби щодо клієнтальних інтересів. Пріоритет­ний розподіл не тільки посилив структурні деформації, створюючи суттєві відмінності між тими, на кого він поширювався, і тими, хто був виключе­ний із сфери його дії, однак головне — значно сприяв подальшій гібриди­зації влади, коли з’єднувалися і перемішувалися політична та економічна сфери управління, величезного потенціалу набули корупційні зв’язки. Без такого прояву дефіцитної економіки розвиток клієнтальної системи з її потенціалом корупції ніколи не набув би такого загрозливого розмаху.

 

« Содержание


 ...  216  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я