Оцінюючи наявність елітного сектора в економічній структурі як потенційно найсуттєвішого тінізаційного фактора, слід зазначити, що елітний сектор стає таким лише в умовах дисфункції механізмів його зв’язку із зовнішнім та внутрішнім контуром інтересів суспільства. При наявності ж засобів узгодження цих інтересів у системі державного управління елітний сектор, незважаючи на можливий потенціал певної тінізації, перетворюється на потужний каталізатор економічного розвитку. Це особливо помітно на прикладі країн, які належать, як і Україна, до хвилі глобального посилення протоселянських цивілізацій у сучасному світі, наприклад, в Японії.
Основною метою функціонування японської системи державного управління є досягнення світового рівня конкурентоздатності, що знайшло відображення у концепції «комплексної національної сили» як показник рівня національної безпеки держави. Існує множина найважливіших проблем національної безпеки — соціальні і регіональні проблеми, оптимізація життєвого циклу певних галузей економіки, захист політичних та економічних інтересів певних груп влади, бюрократії тощо. Однак ці проблеми ніколи не справляли помітного впливу на головне завдання — поліпшення конкурентних позицій Японії у світовій економіці.
Забезпечення цієї головної мети національної безпеки має спиратися на механізм узгодженого розвитку елітної економіки, формування та використання її як засобу подолання соціально-економічної напруженості на основі підтримки шляхів її розбудови з боку широких прошарків суспільства — соціального партнерства щодо цього, забезпечення високого рівня транспарентності процесів, що пов’язані з його функціонуванням. Це потребує, в свою чергу, чіткого функціонування двох типів механізмів — ефективної взаємодії суб’єктів національної економіки, держави, бізнесу, найманих робітників (профспілок), а також раціональної зміни, технологічно доцільного макрочергування технологічної форми економічних елітних структур та використання їх як локомотива структурного реформування економіки. Дана діалектична єдність цих механізмів забезпечує високий рівень національної економічної безпеки в умовах економічного зростання та мінімізацію економічної конфліктності у суспільстві, протистояння діяльності економічних суб’єктів державному управлінню — мінімізацію тіньових процесів.
Зовні механізм взаємодії суб’єктів економічної діяльності в Японії схожий на західний інститут корпоративізму, який перетворився на один із ключових засобів усунення суперечностей, що постають перед сучасним індустріально розвинутим суспільством, забезпечення соціального партнерства, зниження рівня тінізації його економічних процесів
. Насправді він є значно глибшим і органічнішим, ніж західний.
Етимологія поняття «корпоративізм» історично пов’язана з добуржуазними уявленнями про станову структуру держави і походить від латинського слова «согрогаИо», що означає «об’єднання», «суспільство». Своїм корінням соціально-економічний феномен корпоративізму пов’язаний із середніми віками у розвитку Європи, коли дослідники шукали нормативне обгрунтування автономії приватних груп по відношенню до національної централізованої держави, яка формувалася в цей період.
Історично корпоративізм виник як необхідна форма соціальної організації, в якій корпорація як неурядова організація, що має високий рівень довіри серед своїх членів, відіграє посередницьку функцію між ними і державою
. У середньовічному місті, де діяльність ремісників та торговців організаційно отримувала форму торговельних гільдій або корпорацій, корпоративізм був інструментом соціально-економічної толерантності різних прошарків суспільства. Вищим проявом авторитету влади корпорацій є їх участь у перших представницьких органах як представників третього соціального стану.
» следующая страница »
1 ... 212 213 214 215 216 217218 219 220 221 222 ... 350